Нація титульна

Нація титульна - частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування цієї держав.

Поняття «титульна нація» вперше введено французьким поетом та політичним діячем націоналістичного спрямування Морісом Барресом наприкінці XIX століття. Баррес розумів під ним домінуючу етнічну групу, мова та культура якої стають основою для державної системи освіти. Титульні нації Баррес протиставляв національним меншинам (представники титульної нації, що проживають за межами її національної держави, наприклад, в той час — французи в Ельзасі та Лотарингії) із етнічними діаспорами (етнічні групи всередині території національної держави, наприклад, євреї та вірмени у Франції). Баррес вважав, що національна держава може бути сильною тільки при наявності двох умов: національні меншини та етнічні діаспори повинні зберігати лояльність до держави титульної нації, а титульна нація повинна підтримувати «свої» національні меншини за кордоном. Цю класифікацію Баррес розробив в період справи Дрейфуса. 

Згідно з думкою деяких дослідників, титульною є нація, яка дала назву державі, а не народ, який прийняв на себе назву держави в процесі будівництва нації в ній.

Корінні народи — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів.

Російська імперія, Австро-Угорська імперія, а за ними СРСР, під окупацією яких певний час знаходилися українські землі, були багатоетнічними суспільствами. Тому, українці, за вищенаведеними визначеннями, підпадали в них під статус одного з корінних народів на своїх етнічних територіях.

Імітація бурхливої діяльності

Імітація бурхливої діяльності - (розм., неодобр.) дії, які створюють видимість активної роботи, але насправді не приносять користі і лише маскують неробство.

Імітація бурхливої діяльності (ІБД) в сучасних організаціях - це множинні та хаотичні дії співробітника, за допомогою яких він створює враження про свою активність і користь за фактичної відсутності результату для роботодавця.

Імітація бурхливої діяльності - ціле мистецтво, яке під силу не кожному співробітнику. Треба бути хорошим актором, спритною і уважною людиною, щоб у потрібний момент зобразити включеність до робочих процесів. Наприклад, «зіграти» у роботу з документацією чи спробу додзвонитися до важливого клієнта.

Культура скасування

Культура скасування, скасувальництво, кенселінг (від англ. cancel culture — «культура скасування»; або англ. call-out culture — «культура викриття») — сучасна форма остракізму, коли під тиском суспільного резонансу особа опиняється поза соціальними або професійними колами за неприйнятну з погляду певної групи суспільства поведінку. Культура скасування є формою бойкоту публічної особи не лише за «образливі слова та дії» (з суб'єктивного погляду окремих груп спільноти), а ще і деколи за кримінальні злочини. Бойкотуванню також піддаються бренди, фірми чи корпорації. Об'єкт остракізму вважається «скасованим», відтак втрачає репутацію й зазнає матеріальних збитків.

Соціоніка

Соціо́ніка - наука, яка спрямована на вивчення механізму, за допомогою якого людина сприймає та оцінює інформацію, що до неї надходить. У соціоніці людина розглядається як психоінформаційна система, що має конкретні канали зв'язку. Тобто це наука про обмін інформацією між людиною та навколишнім світом, іншими людьми.

Соціоніка виділяє 16 типів особистостей (на основі типології особистостей Карла Юнга) та постулює певні особливості характеру та поведінки для кожного типу, а також закономірності відносин між цими типами.

Соціоніку називають наукою про стійкі типи мислення та поведінки людини, про «обмін інформацією між людиною і зовнішнім світом та типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодію між ними.

В англомовному науковому світі соціоніка (socionics) — це поле міждисциплінарних досліджень між соціологією, інформатикою та штучним інтелектом. Метою таких досліджень є аналіз поведінки штучних соціальних систем.

Курка Рассела/Індичка Талеба. Проблема індукції

З точки зору курки

Господар годує курку, пестить і плекає, у неї все добре. З точки зору досвіду курки так має тривати завжди. Але одного дня господар приходить і відрубає курці голову. Рассел каже "З точки зору курки ніщо не передбачало такого кінця". 

Бертран Рассел, міркуючи про однобічність і обмеженість чуттєвого досвіду, ілюстрував свої думки досить кумедною конструкцією умоглядного «відношення» звичайної домашньої курки до людини.

*
Так, весь життєвий досвід курки дає їй цілком конкретний, достовірний і позитивний образ людини: «Це величезна істота, яка щодня годує мене. Людина – це їжа, це життя». У контексті цього уявлення людина дійсно є добрим чарівником, який і існує, мабуть, тільки для того, щоб курці було добре.

*
Однак настає-таки день невеселих одкровень, коли «добрий чарівник» приходить лише для того, щоб схопити одну з курок, і, відійшовши з нею трохи вбік, відчепити сокирою голову. Тобто, виявляється, «добрий чарівник» годував курку тільки для того, щоб вона, дійшовши до потрібного віку-ваги, перетворилася на ЙОГО ЇЖУ!..
Втім, останній висновок (про те, що вона лише їжа) курці вже недоступний. Для неї, за секунду до загибелі, людина – лише садист, який чинить абсолютно безглузде, невмотивоване нічим вбивство. Їжею вона стає вже після, в м'яко кажучи, несвідомому стані, і не має можливості осмислити той факт, що, в принципі, людина умертвляє її невільно, - лише виходячи з необхідності власного виживання.

*
Отже, бідна курка все своє життя приймає людську турботу як належне, вважаючи, що це є т. зв. "передвстановлена гармонія". В останній момент життя вона проклинає людину за мерзенну зраду, але свій досвід вона вже не в змозі передати іншим курям. Людина ж, у свою чергу, переслідувала свої абсолютно конкретні цілі, які ніяк не співвідносні з цілями курей (крім, мабуть, їхнього здоров'я та ваги).

Накба

Накба (араб. النكبة‎, трансліт. an-Nakbah, дос. «лихо, катастрофа»), також відома як Палестинська катастрофа, — етнічна чистка, знищення палестинського народу й батьківщини в 1948 році та остаточне переміщення більшості палестинських арабів. Термін використовується для опису як подій 1948 року, так і чинної окупації палестинців на Палестинських територіях (окупований Західний берег і Сектор Газа), а також їх переслідування й переміщення на палестинських територіях і в таборах палестинських біженців по всьому регіону.

Основоположні події Накби відбулися під час і незабаром після Палестинської війни 1948 року на 78 % підмандатної Палестини, яка була оголошена Ізраїлем, вигнання та втеча 700 000 палестинців, пов'язане з цим зменшення населення та знищення понад 500 палестинських сіл сіоністськими ополченцями та наступне географічне стирання згадок про вигнанців, відмова палестинцям у праві на повернення, поява постійних палестинських біженців і руйнування палестинського суспільства. З того часу історики описують вигнання палестинців як етнічну чистку.

Синдром відкладеного життя

Синдром відкладеного життя (або невроз відкладеного життя) — це звичка жити “потім”.

Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікування сприятливого часу для щасливого життя.  

Людина думає, що колись у її житті настане ідеальний момент, щоб почати жити так, як вона цього хоче. Варто лише потерпіти та дочекатися його.

Однак така психологічна установка лише відбирає цінний час і не призводить до жодних позитивних результатів. З точки зору психології синдром відкладеного життя – це невротизм, необхідність відмовити собі в чомусь, зберігаючи примарне розуміння, яким має бути майбутнє.

Ефект хамелеона

У психології існує велика різноманітність синдромів і ефектів. Багато з них мають метафору в назві, щоб краще поясніти суть ефекту. Деякі з них - синдром Пітера Пана, синдром Єрусалиму, синдром Отелло, ефект Бен Франкліна, ефект Мандели тощо. 

Серед них можна виділити ефект хамелеона.

Ефект хамелеона - тенденція неусвідомлено наслідувати поведінку людей, з якими ми спілкуємося. 

Вважають, що сенс існування ефекту хамелеона встановити щось схоже на синхронність з іншою людиною, що дозволяє полегшувати спілкування та робити його більш приємним. Крім того, більш емпатичні люди схильні більше наслідувати співрозмовника. З іншого боку, цілком імовірно, що дзеркальні нейрони безпосередньо залучені до цього цікавого явища.

Ефект хамелеона означає, що певним чином всі ми поводимося так, ніби ми є дзеркалом для інших людей. Ми наслідуємо емоції інших, "мавпуємо". Цей ефект також проявляється що ми також імітуємо пози і вирази обличчя, мову, тон, акцент і лексикон співрозмовника.

Ефект первинності в пропаганді та політтехнологіях

Ефект первинності

Доктор Геббельс ввів у сучасну пропаганду один із ключових принципів: людина, яка сказала світові перше слово, завжди має рацію. Пізніше психологи виявили, що той кандидат, який під час виборчої кампанії першим переконливо піднесе себе переможцем, того й визнає масова свідомість. До таких висновків дійшли К. Ховланд та вчені Єльського університету в Англії, а також Н. Джаніс та Л. Доуб, які вважали, що успіх пропагандиста значною мірою забезпечений, якщо інформація досягла аудиторії раніше, ніж інформація його противників. Тут спрацьовує один із ефектів сприйняття: при надходженні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) ми схильні віддавати перевагу тій, що надійшла першою. Змінити думку, що вже сформувалася, дуже важко.

Цей ефект враховується при масованому «зливі компромату». Зрештою, винен завжди той, кого облили брудом, адже йому треба буде відмиватись. До того ж статус обвинувачувача у свідомості сприймається як вищий, ніж в обвинувачуваного. На побутовому рівні це виглядає так: «Якщо виправдовується — значить винен». Гітлер стверджував: «Публіка завжди вважає за краще повірити хоча б і на 90% недоведеному звинуваченню, ніж спростуванню, хоча б воно було обґрунтоване на всі 100%»

Слід зазначити, що ще в 1925 році американський психолог М. Лундт сформулював «закон попередження», згідно з яким будь-яке перше повідомлення про той чи інший факт, подія сильніше впливає на аудиторію, ніж наступні. Одна з причин цього феномену полягає в тому, що тому, хто перший повідомив інформацію, належить пріоритет у задоволенні наявної потреби і, як наслідок, формування первинної психологічної установки до факту чи події. Джерело інформації що першим повідомляє про значущі події, стає більш привабливим для аудиторії, ніж інші. Це сприяє формуванню та закріпленню переваги до даного джерела інформації на майбутнє порівняно з тими, хто діє менш оперативно.

З огляду на цей принцип сьогодні кожне ЗМІ прагне першим донести своє трактування подій до широкої аудиторії. Проблеми, що виникають через це, нині добре відомі. Наприклад, прагнення журналістів до негайної видачі «гарячих повідомлень» при висвітленні терористичних актів завжди грає на руку терористам, які координують свої дії відповідно до інформації, що отримується через ЗМІ про те, що відбувається.

Хуцпа

Хуцпа (від ідиш חוצפּה хуцпэ - зухвалість, сходить до івр. חֻצְפָּה) - властива жидам риса характеру, що приблизно визначається словами «зухвалість», «безчесність» або «нахабство».

Хуцпа — риса жидівського характеру, наглість, безцеремонність, невихованість.

 

Хуцпа  — жидівська якість, що передбачає наявність у людини нахабства чи зухвалості на вчинення різних вчинків поза їхнім моральним контекстом.

Хуцпа - визначається як "особливо цинічна, підла, нахабна брехня", "верх цинізму та нахабства, що паралізує опонента".

Хуцпа – це наднахабство, яке паралізує опонента, оскільки виходить за межу людських уявлень. Приклад хуцпи – це коли хлопець убив своїх батьків і закликає суд помилувати його на тій підставі, що він сирота.

«Хуцпа» визначається як властивість екстраординарної наглості, нахабності, хамства, злості та нетерпимості по відношенню до інших, на кшталт наступного: Ось стоїть він з кривавим кинджалом над трупом, ви вдаєтеся на крики допомоги і запитуєте: «що тут відбувається?». Він відповість: «Ви вбили людину» і дасть вам кинджал, і потім на всіх судах під клятвою буде присягатися, що це ви і є вбивця. Це і є хуцпа, коли людина може сказати явну брехню під клятвою, навіть якщо від цього постраждають безневинні люди.

Фіктивний шлюб

Фіктивний шлюб — це юридичне оформлення шлюбу без наміру створити сім'ю, але з іншими цілями, наприклад, отримання громадянства, пільг державних чи місцевих служб. Фіктивний шлюб може укладатися обома особами безкорисливо стосовно один до одного або з придбанням одним із подружжя матеріальних чи інших вигод від другого подружжя.

Фіктивний шлюб — шлюб з розрахунку, зареєстрований без наміру створити сім'ю правовий акт, внаслідок укладення якого в осіб, що перебувають у шлюбі, не виникає ніяких прав і обов'язків подружжя. Реєстрація шлюбу без наміру створити сім'ю для досягнення якоїсь правової або соціальної мети. Зазвичай робиться з метою отримання вигоди від шлюбу.

У Сімейному кодексі України фіктивний шлюб – це шлюб, укладений без мети створити сім'ю, а партнери не беруть на себе обов'язки та права чоловіка та дружини. Єдиною метою такого союзу є вигода – матеріальна чи нематеріальна. 

Шлюб є фіктивним, якщо пара не хоче створювати реальну сім’ю і переслідує інші цілі. Подружжя не мають наміру вести загальний побут, проживати разом, народжувати дітей. 

Кримінальної чи адміністративної відповідальності за фіктивний шлюб законодавством України прямо не передбачено.

Наслідком фіктивності шлюбу є визнання його недійсним за рішенням суду. У разі визнання судом фіктивного шлюбу недійсним до такого шлюбу застосовуються правові наслідки недійсного шлюбу. При цьому Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Помилка кон'юнкції

Омана поєднання, помилка кон'юнкції  (проблема Лінди) – когнітивне спотворення, пов'язане з наданням більшої правдоподібності спільним подіям, ніж подіям окремо.

Омана поєднання є формальною (або логічною) оманою, яка виникає при припущенні, що спеціальні умови є більш ймовірними, ніж загальна, поширена. 

Помилка кон'юнкції (зв'язування) - тенденція вважати, що ймовірність виникнення двох подій одночасно більша, ніж ймовірність виникнення кожної з цих подій окремо.

Метод «протилежні версії»

Метод «протилежні версії» — подача взаємовиключних пояснень певної події чи явища. Застосування цього методу спричиняє когнітивний дисонанс — внутрішній конфлікт, який виникає внаслідок зіткнення у свідомості людини несумісних суджень, ідей, переконань, які заперечують одне одного. Пропаганда навмисне поширює взаємозаперечні версії, щоб спричинити в людей відчуття розгубленості, невпевненості та нав’язати враження, що «не все так однозначно», а «всієї правди ми ніколи не дізнаємося». Людина, у свідомості якої виник когнітивний дисонанс, навряд чи намагатиметься відшукати правдиву версію реальності. На це і розраховує пропаганда.

Синдром самозванця

Синдром самозванця (англ. Impostor (imposter) syndrome) — психологічне явище (синдром), за якого людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям та зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — ошуканці і не заслуговують на успіх, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, створивши образ розумнішої та компетентнішої людини, ніж є насправді.

Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — це психологічний феномен, при якому особа потерпає від масової невпевненості у власних здібностях, досягненнях та успіхах і не здатна інтерналізувати свої особисті успіхи. Незважаючи на очевидні докази своїх здібностей, люди з цим синдромом переконані, що вони підробили свій успіх і не заслужили його. Досягнення, які інші вважають успіхом, люди з цим синдромом пояснюють везінням, збігом обставин або переоцінкою власних здібностей з боку навколишніх. У деяких з цих людей невпевненість у собі настільки виражена, що вони вважають себе самозванцями і живуть у постійному страху, що інші можуть помітити їхню уявну відсутність здібностей і викрити їх як самозванців

 

Синдром сироти

Синдром психологічного сирітства, комплекс сироти - комплексне явище, що полягає в психологічній відчуженості людини від батьків, відсутності з ними взаємної прихильності, і включає всі негативні, психопатологічні наслідки даного відчуження.

Комплекс сироти (жертви), він же комплекс неповноцінності, поразницька, мозахистична особистість, описується також як співзалежність, нестача автономності чи залежність від тяжкого життя. У той час як нормативним є прагнення зменшити страждання, людина з комплексом сироти начебто спеціально їх шукає. Знайомі з дитинства з втратами та недостатнім емоційним відгуком, зі звинуваченням як методом виховання, з проявами насильства та жорстоким поводженням такі люди не вірять, що можуть бути цінними для когось якщо не страждають.

Інерція мислення

Інерція мислення (інертність мислення, психологічна інерція, ментальна ригідність) - протилежність фантазії, уяві, креативності. Полягає в замкнутості мислення на існуючій системі, небажання піти від поточних уявлень і постулатів. Нездатність іти новими шляхами в рішенні задач. Людина орієнтується на вже відомий йому досвід, намагається спроектувати умови вже вирішених завдань на новий питання. Таким чином, можна говорити про шаблонності підходу, мислення в цілому.

Інерція мислення корисна і необхідна в повсякденному житті. Вона звільняє від необхідності вирішувати те, що вже було вирішено.

Одночасно це основна перешкода на шляху відкриття нових речей.

Синдром Стендаля

Синдро́м Стенда́ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові ознаки — прискорене серцебиття, запаморочення, можлива втрата свідомості і навіть галюцинації. З'являються вони в той момент, коли людина знаходиться під впливом творів мистецтва. Саме тому найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, в музеях, на виставках — тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак прояви може спричинити і надмірна краса природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної людини.

Синдром Стендаля або флорентійський синдром - психогенна реакція, що характеризується частим серцебиттям, запамороченням та галюцинаціями, які спричиняє стрес від естетичних переживань. Термін запропонований італійським психіатром Граціеллою Магеріні, але не закріплений у професійній літературі і не включається до наукових класифікацій.

Маніхейство

Маніхе́йство — іранська дуалістична релігія, названа на честь засновника Мані ІІІ ст. Складена з вавилонсько-халдейських, юдейських, християнських, іранських (зороастризм) гностичних уявлень. Поруч із зороастризмом і мітраїзмом було однією з найвпливовіших іранських релігій. 

Маніхейство — мертва дуалістична релігія іранського походження, заснована в третьому столітті нашої ери пророком Мані (бл. 216-274 н.е). Зародилося у Вавилоні (на той час провінція Персії). На розквіті релігія мала послідовників, які проживали від Північної Африки до Китаю .

Теологічно маніхейство є дуалістичною релігією, яка вела постійну боротьбу між силами добра і зла у Всесвіті. Це також еклектична релігія, яка намагалася забезпечити синтез попередніх релігійних вчень. Його засновник Мані стверджував, що є останнім пророком усіх релігій.

Маніхейство мало правдоподібне пояснення причини того, чому зло, яке існує  у світі, є істотним і небезпечним. Таким чином вчення Мані порівнюється з християнським поглядом послідовників Августина, згідно з яким зло не є другорядним. Однак його космічний дуалізм Бога і сатани неприйнятний для будь-якого монотеїста, який вірить в єдиного верховного Бога добра.

Домоволодіння, будинковолодіння

Домоволодіння (будинковолодіння) - володіння будинком.

Домоволодіння - один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю.

Домоволодіння (будинковолодіння) — це житловий будинок з прилеглою, що відведена для нього ділянкою (з елементами рухомого і нерухомого майна), якому присвоєно адресу і єдиний інвентарний номер.

Домоволодіння — будинок, який належить громадянам на праві особистої власності, з приналежними до нього надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Домоволодіння – це термін, який включає наявність у власності ділянки, будинку, споруди. Господарів домоволодінь може бути кілька або один. В нормативних актах зазначено, що будинок – це житловий будинок (його частина), ділянка, а також підсобні, службові, обслуговуючі споруди. Головною ознакою у цьому випадку вважається те, що всі будівлі функціонально взаємопов’язані. Вони розташовуються на одній ділянці. Тому термін «домоволодіння» – це більш широке поняття порівняно з будинком. 

Домоволодіння складається з земельної ділянки, житлового будинку та господарських будівель, прибудов та споруд (комора, стайня тощо). Домоволодіння є приватною власністю. Тому власник може здійснювати з ним різні дії, які не суперечать кодексам та законам.

Домоволодінням вважається один або кілька будинків з приналежними до них будівлями, що є на тій самій земельній ділянці (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 34).

 

Маніпулювання

Спочатку термін «маніпулювання» використовувався відносно мистецтва демонстрування фокусів, гри в карти, до застосовуються відволікаючі прийоми, приховування істинних намірів, створення ілюзій. 

Згодом, коли термін почали вживати стосовно людей, у нього стали вкладати значення «приручити» іншого, «прибрати до рук», намагання перетворити його у слухняне знаряддя, маріонетку. 

Маніпулювання можна характеризувати, як приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлень, установок поведінки, панування над духовним станом людей. 

Маніпуляція відбувається за допомогою навіювання певних стереотипів мислення, формування такої громадської думки, яка є вигідною маніпулятору. Маніпулювання ґрунтується на брехні та обмані. Причому, в основі цієї брехні лежать корисливі інтереси.

Синдром Ноя (патологічне накопичення тварин)

Синдром Ноя (Noah Syndrome), патологічне накопичення тварин — збирання великої кількості свійських тварин за відсутності достатньої площі для їхнього проживання у квартирі (будинку) і можливості доглядати за ними належним чином — і одночасно при запереченні своєї неспроможності.

Нав'язливе збирання тварин: «кішкобабкінізм» як порушення психіки

Нав'язливе (компульсивне) накопичення тварин (англ. animal hoarding) це патологічний психологічний стан, що характеризується такими ознаками: 

• накопичення тварин у місці свого проживання, 
• неможливість забезпечити їм нормальні умови життя та 
• заперечення факту страждань та неблагополуччя цих тварин.

Патологічне накопичення тварин — Animal Hoarding — збирання великої кількості домашніх тварин за відсутності достатньої площі для їхнього проживання в квартирі (будинку) та можливості доглядати їх належним чином — і одночасно заперечення своєї неспроможності. Патологічне накопичення можна охарактеризувати як симптом психічного розладу, ніж прояв жорстокості стосовно тварин. Збирачі глибоко прив'язані до вихованців, і розлучитися з тваринами для них неймовірно важко. Зазвичай вони не можуть усвідомити, що тварини страждають через те, що не можуть забезпечити належний догляд. Збирачі схильні вірити, що вони забезпечують своїх вихованців достатнім доглядом.

Метапедія

Метапедія — це багатомовна електронна енциклопедія про культуру, мистецтво, науку, філософію та політику. Назва «Метапедія» походить від двох класичних грецьких термінів: metá, що означає щось наступне, перевершує або вище за щось; і enkyklopaideía, що означає загальні знання, енциклопедія. Метапедія зосереджується на термінах і темах, які зазвичай не розглядаються в офіційних енциклопедіях. Метапедія має на меті здійснювати метаполітичний вплив на основні дискусії про культуру та історію. Проект все ще перебуває на початковій стадії, але база даних зростає щодня.

Адреса в інтернеті: https://www.metapedia.org/

Кенселити

Кенселити - (від англ. cancel ‘відміняти’) 1) спускати унікуди, намарне, надаремно, нехтувати; ігнорувати; 2) брати участь у колективному цькуванні когось в рамках кенсел-культури

Культура скасування, скасувальництво, (“кенселінг”) (від англ. cancel culture — «культура скасування»; або англ. call-out culture — «культура викриття») — сучасна форма остракізму, коли під тиском суспільного резонансу особа опиняється поза соціальними або професійними колами за неприйнятну з погляду певної групи суспільства поведінку. Культура скасування є формою бойкоту публічної особи не лише за «образливі слова та дії» (з суб'єктивного погляду окремих груп спільноти), а ще і деколи за кримінальні злочини. Бойкотуванню також піддаються бренди, фірми чи корпорації. Об'єкт остракізму вважається «скасованим», відтак втрачає репутацію й зазнає матеріальних збитків.

Культ Голокосту

Обкладинка книги
Нормана Фінкельштейна
"Індустрія Голокосту"

Культ Голокосту - явище всілякого насадження пам'яті про Голокост, пропаганди, меморіалізації Голокосту тощо.

Єврей Ісраель Шамір у статті "Кривавий Великдень» д-ра Тоафа" пише що культ Голокосту – просто черговий спосіб сказати, що євреї завжди невинно страждають, а гої завжди винні. Якщо ви відкриєте довоєнні єврейські або юдофільські тексти, то побачите, що місце, яке тепер відведено під Голокост, і раніше не було порожнім. Його просто заповнювали інші сюжети: погроми в Росії, справа Дрейфуса, інквізиція, вигнання з Іспанії, руйнування Храму та, значною мірою, «криваві наклепи».

У  статті "Чому популярний культ Голокосту" Ісраель Шамір зазначає що "догмат єврейського Голокосту виник через багато років після закінчення 2-ї світової та після виходу в інший світ безпосередніх свідків тих подій – на початку сімдесятих; до цього саме слово «Голокост» стосувалося лише варварських бомбардувань союзниками Дрездена і японської Хіросіми, а масової загибелі євреїв в індустріальних масштабах не чули навіть історики війни". А потім шукає відповідь на питання: «Чому культ Голокосту з його храмами у вигляді музеїв Голокосту, що вискочили як гриби після дощу по всьому світу від Небраски до Фіджі, став таким популярним?»

Фаутні дерева

Фаутні дерева - (англ. faut - дефект) дерева з пошкодженнями та вадами стовбурів різного походження (двовершинні, з гниллю, зламані, криві і т.д.), що мають істотно знижену комерційну цінність.

ФАУТНЕ ДЕРЕВО - дерево з наявністю вад стовбура (фаутів): дупел, ошмигів, сухобокості, тріщин, відлубів, напливів деревини, механічних пошкоджень, пошкоджень гнилями та іншими грибними хворобами (бульбашкова іржа) і т.п.

При перерахунку на лісосіках головного користування в залежності від ступеня пошкоджень деревини фаутні дерева відносять до напівділових або навіть дров'яних дерев. У парках і скверах з метою збереження та продовження життєвого циклу цінних фаутних дерев проводять лікування ран, морозних тріщин, сухобокості, пломбування дупел та різноманітні заходи щодо профілактики пошкодження стволів.

Правопис слів із частинами пів, напів-, полу- згідно з новою редакцією правопису

Згідно з новою редакцією правопису тепер пишемо окремо тільки у значенні половина: пів години (а не «півгодини»), пів Києва (а не «пів-Києва»), пів яблука (а не «пів’яблука»), пів аркуша, пів відра, пів літра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями; пів Європи, пів України.

Змінене написання компонента пів: запроваджене його написання іноді окремо, іноді разом – залежно від його значення; раніше він писався іноді разом, іноді через дефіс.

Зокрема, невідмінюваний числівник пів зі значенням ‘половина’ з наступним іменником – загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів літра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями; пів Європи, пів Києва, пів України. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півлітра (розм. ‘пляшка з горілкою або іншою випивкою ємністю 0,5 літра’), півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

Не плутаймо!

Збочування і збоченство

ЗБО́ЧУВАТИ, -ую, -уєш, недок., ЗБО́ЧИТИ, -чу, -чиш, док.

1. Сходити, збігати або з’їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось.
2. Звертати розмову, думку на якусь тему, особу, предмет.
3. перен. Відхилятися від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах.

…збоченство починається десь збоку від норми.
воно проростає зсередини і ззовні, зусібіч, переплавлюючи тебе й мене на те щось нове, що завжди було давно забутим старим. чи забутим?

…збочуванням називали й називають те, що нелегко піддається розумінню чи “виправленню”. хоча виправляти не потрібно, а розуміти насправді не настільки й важливо – це знання на дотик, знання навпомацки. ми створюємо, змінюємо і поширюємо це знання, коли торкаємося – тілами, словами, життями. торкаємося без єдиної мети чи напряму – (без надії) сподіваючись на інший світ.

Русини

РУСИНИ — назва українців до кінця 18 ст., а на західноукр. землях — і в 19 — на поч. 20 ст. Дотепер частково збережена в Закарпатській Україні і серед емігрантів-закарпатців у США. Спершу слово "русин" вживалося тільки в однині як похідне від форми множини "русь". Як самоназва слово "русин" виникло в Україні та Білорусі.

У Речі Посполитій у 16—18 ст. поширилася назва "русини" (лат. мовою Rutheni; див. Рутени), вона вживалася щодо українців та білорусів разом (для протиставлення їх "Москві", "москвитинам") або тільки щодо українців (для відрізнення їх від "литвинів" — русинів із Великого князівства Литовського).

Див. також:

• Руснаки
• Москаль

Москаль

Моска́ль — екзонім росіян, уживаний серед українців, білорусів та поляків. Також цей термін застосовують до москвичів. Часто вживається як іронічна назва громадян Росії незалежно від їхнього етнічного походження чи місця проживання.

Моска́ль (рос. москаль, укр. москаль, біл. маскаль, пол. moskal, рум. muscal, угор. muscal, лит. maskolis, івр. מוסקל‎) — історична назва, яку використовують для жителів Московії (князівства Московського XII—XV століть). В Україні — неофіційна, побутова назва росіянина. Етнофолізм на означення росіян, уживаний серед українців, білорусів, поляків та галицьких євреїв. 

Моска́ль — росіянин. — Всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. — Не діждуть вони сього, невірнії душі! — каже Шрам.. — Отже, щоб не діждали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 94); Говорять [галичани-емігранти] увесь час по-російськи, але з таким «акцентом», що навіть не москалям «вуха в'януть» (Леся Українка, V, 1956, 362).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 808. 

Синоніми до слова "москаль"

 

Руснаки

Русна́к (стара назва українців) — етнонім, синонім слова русин. Також вживається як самоназва лемків.

РУСНАКИ́, ів, мн. (одн. руснак, а, чол.; русначка, и, жін.), діал. Русини. Ще далі за Ярму тою, в далечіні видно сільце Шляхтову над самою течією. Це вже останнє в Карпатах село, заселене русинами, чи «руснаками», як вони самі себе звуть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 396); Якийсь жовнір почав мені відповідати по-польськи, але вухо чуло, що це наш брат, руснак (Гнат Хоткевич, II, 1966, 370); Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці, і в кожної сорочки з поликами (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 912.

Читайте також:

• Чому все частіше в текстах використовують терміни росіянізм та росіїзм
• Синоніми до слова "москаль"