Стрімінг та стрімінгові платформи

Стрімінг - це потокове онлайн-мовлення. 

З англійської мови слово stream перекладається як "ручей, потік", що повністю відображає суть стрімінгу - потокового мовлення. Стрімер – це ведучий прямих ефірів, де мовлення ведеться не на ТБ чи радіо, а в Інтернеті. Стрімерами називають також авторів відеоблогів у жанрі музики, кулінарії, подорожей, розпакування та інших напрямах.

До стрімінгових мультимедіа відносять музику, відео та інформацію, які користувач отримує безперервно від потокового провайдера мовлення. Більшість ринку стрімінгу відноситься до сегменту кіберспорту, тут геймери показують в режимі онлайн, як вони проходять ігри.

Політичні технології

Політичні технології (грец. techne — мистецтво, майстерність) — сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату.

Політичні технології – це сукупність прийомів, методів, способів, процедур, які використовують суб’єкти політичної діяльності (особистості, політичні і суспільні групи, політичні партії, громадські об’єднання, групи тиску тощо). Аналіз політичної діяльності, її особливостей засвідчує, що політичні технології застосовуються для досягнення мети в політичній боротьбі не лише як певні засоби і методи, але й відповідні системи, що будуються і базуються на певних управлінських ідеологіях залежно від цілей, які ставили перед собою суб’єкти політики, а також від їх природи.

Політичні технології існують у кількох видах, а саме: розробка і ухвалення певних політичних проектів і рішень; реалізація політичних рішень; технології формування політичної влади; виборчі технології; технології організації діяльності політичних партій, організацій, об’єднань; технології формування громадянської свідомості, політичної культури; технології формування громадської думки; технології узгодження суспільних інтересів; технології розв’язання політичних конфліктів тощо.

Хабар

Хабар — матеріальні цінності, що приймаються посадовою особою (хабарник) (предмети, гроші, послуги, інша майнова вигода) за дії або бездіяльність в інтересах хабародавця або третьої особи, які посадова особа має право або зобов'язана вчинити, з метою прискорити вирішення питання або вирішити його в позитивному ключі, або за вчинення незаконних дій, тобто дій або бездіяльності, які ця особа не може або не повинна вчинити через закон або своє службове становище.

ХАБАР, а, ч. Гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, плата за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили всю справу (Гр., II, 1963, 450); Не одного він спровадив під арешт тільки для того, щоб потім, домігшись звільнення, одержати від родичів величезний хабар у вигляді коштовних речей (Хижняк, Тамара, 1959, 152); У натовпі панувало збудження.. Хтось закинув Безхатькові, що він, бувши старостою, брав хабарі (Юхвід, Оля, 1959, 300); // Побори, що їх збирали з підлеглих або залежних людей представники влади. Їздив [Юруш] на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Н.-Лев., III, 1956, 299); Дяки.. були люди незнатного походження, які жили на царському утриманні та з хабарів (Іст. СРСР, І, 1956, 177).

хабар — (давання чогось комусь у виді підкупу) розм. калим, могорич, підношення, ірон. мзда. ХАБАРНИК, хапун, хапуга, дерун, здирник.

хабар — (рос. взятка) гроші або матеріальні цінності, що передаються посадовій особі як підкуп чи оплата дій, що карається законом.

хабар — підкуп, плата службовій особі за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто її дає. Той хто передає хабар - також здійснює злочин. Хабар — це дохід отриманий у незаконний спосіб.

Хаба́р  — гроші або інші матеріально цінні речі, які передаються посадовій особі для її стимулювання діяти в інтересах особи, що передає його, або в інтересах третіх осіб. Дії з передачі і прийняття хабаря в Україні та інших країнах, протизаконні й підпадають під дію Кримінального кодексу і низки інших, закріплених законодавчо, засад іноземного права. Однак в Україні це явище є загальнорозповсюдженим і більшість громадян дає хабарі.  

Хабар — прийнята посадовою особою майнова вигода за виконання або невиконання дій на користь того хто дав хабар.

Евфонія

Евфонія (милозвучність) – це уникання складного для вимови нагромадження звуків. Милозвучності української мови сприяє чергування окремих голосних і приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, рухливе інтонування та наголошування, використання паралельних форм слів тощо.

Однією з позитивних і, водночас, визначальних ознак мовлення є його евфонія, милозвучність (грец. eophonia, від eu — добре і phone — звук). Ця якість мовлення досягається певними мовними засобами, переважно лексичними і фонетичними. Винятково важливими й прямими елементами мовленнєвої евфонії є евфемізми — слова чи сполучення слів, якими замінюють точні назви з негативним, непристойним чи неприємним емоційним забарвленням, напр.: нерозумний замість дурний; акція замість убивство; вона у делікатному стані, не сама, готується стати матір'ю замість звичного вона вагітна; хірургічне втручання замість операція; не вигадуйте, не кажіть неправду замість не брешіть тощо.

Ефект Ратнера

Неймовірно показовий випадок, пов'язаний з британською компанією Ratners Group, досі вивчається на курсах репутаційного менеджменту всіх країн в рубриці "Як зруйнувати свій бізнес за 10 секунд"

Власник ювелірної компанії Джеральд Ратнер, який отримав її у спадок вивів Ratners Group на провідні позиції за 6 років, збільшивши оборот і прибуток на порядок. Секрет його успіху полягав у тому, що компанія запропонувала ринку ювелірні прикраси для всіх, створивши таким чином новий низько ціновий сегмент в ринку ювелірних прикрас.

Суспільство позитивно сприйняло такий крок. Паралельно Джеральд активно створював власний імідж. Яскравий спікер, успішний бізнесмен, він був улюбленцем публіки та прикрасою будь-якого бізнес-заходу. У своїх промовах він відрізнявся сміливістю висловлювань і нетривіальним почуттям гумору. Публіка приймала це із захопленням, аж до 23 квітня 1991 року.

Репутація

Репутація - це стійке уявлення про людину в очах суспільства. Воно складається з особистих якостей, вчинків, манери поведінки, особливостей мислення, способу життя та різних успіхів, про які відомо публіці.

Репута́ція або реноме́ (фр. renommée) — громадська думка про когось чи щось, соціальна оцінка чи усталені уявлення про особу чи об'єкт, що впливає на ставлення суспільства до цієї особи чи об'єкта.

Репутація (від лат. reputatio — букв. обдумування, роздуми) — слава людини, добра і погана, як і чим хто славиться, загальна думка що закріпилася про когось, певна думка про людину чи групу людей. 

Репутація - думка (більш науково - соціальна оцінка) групи суб'єктів про людину, групу людей або організацію на основі певного критерію. Репутація є важливим чинником у багатьох сферах: освіта, підприємництво, спільноти онлайн або соціальний статус.

Політичний брендинг

Політичний брендинг – це процес створення та управління образом та іміджем політичного лідера, партії чи ідеології з метою залучення та утримання підтримки виборців. Він ґрунтується на принципах маркетингу та брендингу, що застосовуються в комерційній сфері, але застосовуються у політичному контексті.

Політичний брендинг включає різні стратегії і тактики, спрямовані на формування і підтримку певного образу і ідентичності політичного суб'єкта. Він включає використання символів, слоганів, колірної гами, логотипів та інших візуальних елементів, які допомагають ідентифікувати і відрізняти політичного лідера або партію від інших.

Мета політичного брендингу – створити позитивне враження та довіру у виборців, а також встановити емоційний зв'язок із ними. Це може бути досягнуто шляхом комунікації та взаємодії з виборцями через різні канали, такі як медіа, соціальні мережі, публічні виступи тощо.

Політичний брендинг також включає стратегії з формування та просування певних цінностей, ідей та обіцянок, які допомагають переконати виборців у правильності вибору даного політичного суб'єкта. Він може бути використаний для створення та підтримки лояльності та підтримки виборців, а також для залучення нових прихильників та електорату.

Дивись також:   Особистий бренд

Особистий бренд

Особистий бренд - це впізнаваний образ людини, який формується у суспільному уявленні щодо конкретної людини. Особистий бренд складається зі знань, навичок, сильних якостей, стилю, особливих фішок, ідей та позицій із якихось питань.

Особистий бренд – це сформований імідж людини. Простими словами, це те, що про вас думають та говорять інші люди, і чому вони вам довіряють.

Особистий бренд – це те, як ви себе рекламуєте та підносите світові. Це унікальна комбінація вашого досвіду, навичок та особистості, з якою люди бачать вас і ваш бізнес.

Особистий бренд — це сукупність уявлень про вас, які існують у свідомості інших людей. Він формується на основі ваших знань, навичок, досвіду, а також того, як ви себе презентуєте.

Особистий бренд – це образ людини, що сформувався в суспільстві, яку пов'язують з його професійною діяльністю. Особистий бренд являє собою образ, що впливає на імідж конкретної людини та викликає певні емоції в аудиторії.

Особистий бренд допомагає досягти успіхів у кар'єрі, отримати довіру потенційних клієнтів чи роботодавців, налагодити професійні зв'язки та мати вплив. Особистий бренд потрібен тим, хто хоче бути експертом або пов’язаний з бізнесом. Він формується з візуальної частини, цілей, глобальної ідеї, меседжів, які прагне донести людина.

Читайте також:  Репутація

Скарбниця

Скарбни́ця — 1. Урядова установа, яка володіє державними коштами, державним майном. Державна скарбниця інколи називається казно́ю (з половецької: kazna «скарбниця»). Також — місце або приміщення для зберігання скарбів, коштовностей, грошей; переносно — власне скарби, кошти, гроші.У широкому значенні: місце зосередження яких-небудь цінностей — природних, культурних, духовних тощо. Особа, відповідальна за ведення скарбниці, називається скарбник. 

2. Місце, приміщення, де зберігаються скарби.

3. Місце зосередження яких-небудь природних цінностей.

4. Сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною.

Державна скарбниця України — структурна одиниця Національного банку України, покликана нагромаджувати і зберігати запаси коштовних металів та інших коштовностей, здійснювати з ними відповідні операції для примноження золотовалютних резервів Національного банку України. 

Психопатія

Існують люди, у яких немає совісті, вони не в змозі відчувати почуття співпереживання, правда для них не абсолют – а та інформація, оприлюднення якої вигідне в даний конкретний момент. Причому, такі люди можуть бути дуже привабливими і мати неабиякий інтелект.

Психологи називають їх психопатами або соціопатами і оцінюють, що в будь-якому суспільстві їх не більше 5%. Такими типажами зацікавилися ще стародавні греки. Філософ Теопрастус у III столітті до нашої ери писав про «нечистоплотну людину», яка позичає гроші і не віддає, бреше і шахраює.

Сучасний опис психопата з'явився у книзі «Маска нормальності» американського лікаря Гірві Кліклі в 1941 році. Його він описав як людину з розвиненим інтелектом, але бідністю емоцій, який зовсім не зважає на те, як його дії позначяться на інших людях. Такі люди, пише Кліклі, просто не в змозі зрозуміти багато почуттів, які відчувають інші люди, адже їм самим ці емоції чужі.

Стратегічна комунікаційна кампанія

Стратегічна комунікаційна кампанія (strategic communications campaign) – це наперед спланована система заходів, спрямована на зміну мислення й поведінки цільової групи. Характерними ознаками стратегічної комунікаційної кампанії (СКК) є масштабність, чітка внутрішня організованість і домінування інформаційних засобів.

Важливо, що СКК завжди здійснюється приховано, тому реалізовані в рамках кампанії акції виглядають іззовні як випадкові або природні процеси. Наприклад, кампанія з усунення від президентства Дональда Трампа – СКК «Байден-20» – виглядала як «пандемія» і стихійні бунти проти білого расизму (до чорного расизму не було жодних претензій).

Стратегічна кампанія зазвичай триває близько одного року, має точний план і розписаний бюджет для досягнення кінцевої мети.

Реднеки

Ре́днек (англ. rednecks — «червоношиї») — жаргонна назва білих фермерів, мешканців сільської глибинки США, спочатку переважно півдня, а потім і місцевості при гірській системі Аппалачі. Приблизно відповідає українському «селюк», «трудар», але також може застосовуватися як лайливе слово на зразок «жлоб», «бидло», «рагуля» та як горда самоназва.

Термін вживався стосовно різних груп людей в різні часи. В Америці зазвичай так називають білих жителів сільської місцевості. Загалом походження терміна пов'язано з тим, що при щоденних сільськогосподарських роботах під палючим сонцем людина зі світлою шкірою набуває характерного червоного опіку задньої частини шиї (red neck — червона шия). Подібні терміни є в Україні — «колгоспна засмага», «засмага тракториста».

Словесні ярлики

Словесні ярлики — шаблонні, поверхневі і упереджені визначення без об’єктивної оцінки. Ярлики виникають на основі соціальних міфів і вульгарних звичних уявлень. 

Словесні ярлики є лексичною (рідше фразеологічною) одиницею мови, що виконує пейоративну, зневажливу функцію.

Словесні ярлики застосовують у політичному дискурсі як засіб мовного тиску на опонентів. Під мовним впливом ми розуміємо вплив, який надається на когось, щось. за допомогою мови (мовної дії), функціональний варіант мовної поведінки, основна мета якого - вплинути на співрозмовника (одинокового або колективного), скоригувати його ставлення до тих чи інших явищ, подій, фактів, персон і т.д.

Словесні ярлики є засобом мовного впливу соціально орієнтованого спілкування, що передбачає зміну в соціальній структурі суспільства або стимулювання прямих соціальних дій через вплив на психіку членів даної соціальної групи або суспільства в цілому.

Російськомовні громадяни

Словосполука «російськомовні громадяни» є виразом зі сфери політичної риторики, що перейшов у побутове використання, проте йому бракує не тільки юридичної, а й семантичної визначеності - таке визначення дав Конституційний суд України у своєму рішенні від 14 липня 2021 року.

Конституційний суд також зазначив, що виокремити «російськомовних громадян» України як соціально-демографічну групу неможливо. 

На думку Конституційного суду, слід брати до уваги те, що штучне творення в Україні «російськомовних громадян» є результатом тривалої політики зросійщення не тільки етнічних українців, а й представників різних національних меншин.

Хоча юридично термін «російськомовний громадянин» ніде не закріплений, словосполука така все ж тепер існує.

Мовний омбудсмен важає, що в Україні немає такого поняття «російськомовність» - цей маркер, був запроваджений російською ідеологією.

Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко на засіданні Конституційного суду розповів, що першим поняття "російськомовне населення" використав міністр закордонних справ СРСР Андрій Козирєв у 1989 році.

Консенсус

КОНСЕНСУС (лат. consensus - згода, одностайність) - поняття практичної філософії, яке на відміну від конфлікту передбачає досягнення балансу інтересів в суспільстві на ґрунті всезагального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм. К. є фундаментальним поняттям комунікативної філософії (Апель, Габермас, Кульман та ін.), в якій на відміну від теорій відповідності, або відображення, постає критерієм істини стверджувальних висловлювань та легітимації (обґрунтування) належнісних висловлювань. 

Розрізняється істинний (раціональний) та хибний К. За умов істинного К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етичних норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних, тобто здатних до аргументації, суб’єктів. В останньому випадку порозуміння досягається на основі “ невимушеного примусу найвагомішого аргументу” (ідеальний дискурс) (Габермас). Хибний К. базується на нерефлексованій підміні комунікативної раціональності стратегічною раціональністю (цілераціональністю). Він пов’язується з ідеологічною або догматичною системою цінностей. Поняття хибного К. є реконструкцією на ґрунті комунікативної парадигми поняття хибної свідомості Маркса.

Див. також:

• Стратегия Win-Win в переговорах
• Медіація

 

Метеочутливість

Метеозалежність, метеочутливість, кліматочутливість – це чутливість організму до змін погодних умов. Вона може проявлятися погіршенням самопочуття. Метеочутливість - це не хвороба, а реакція організму на зовнішні фактори.

Метеочутливі люди реагують на різноманітні зміни в погоді: різке похолодання чи потепління, перепади атмосферного тиску, магнітні бурі чи навіть спалахи на сонці. Зміни температури повітря та атмосферного тиску, похмура чи сонячна погода – все це позначається на здоров'ї та емоційному стані. Хтось легше та швидше адаптується і навіть не звертає уваги на зміни, а хтось – навпаки.

Метеозалежність може проявлятися головним болем, слабкістю, втратою апетиту, порушеннями серцевого ритму та іншими симптомами. Найчастіше нездужання триває від одного до чотирьох днів.

"Думай як Фінкель" - політична технологія Finkel Think

Finkel Think (Думай як Фінкель) - політичний прийом, розроблений політтехнологом Артуром Финкельштейном.

Відомий політичний консультант Артур Фінкельштейн помер у 2017 році, але встиг попрацювати на Трампа, Джорджа Буша-старшого, Рональда Рейгана та Річарда Ніксона. З його подачі слово "ліберал" перетворилося на щось непристойне.

Фінкельштейн вигадав нову політтехнологію, яку назвали "Finkel Think". Він казав: 

"Не потрібно воювати з "Талібаном", треба воювати з Усамою бін Ладеном". Тобто це питання персоналізації. Коли ви вибрали ідеального ворога, ви кидаєте на нього всі свої сили, щоб люди були налякані вашим опонентом. І ви не розповідаєте про політичну програму власного кандидата, вона зовсім не є важливою".

Абсентеїзм

Абсентеїзм (від лат. absens, absentis — відсутній, англ. absenteeism) — ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах, або, у ширшому розумінні, політична поведінка, що характеризується бездіяльністю, тобто ухиленням від будь-якої політичної участі (електоральна) поведінка, партійна діяльність, участь у мітингах та демонстраціях тощо), але головним чином мається на думці ухилення від електоральних функцій.

В широкому значенні абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до політичного життя, обивательське уявлення окремих людей про те, що від них в політиці нічого не залежить. Абсентеїзм присутній в будь-якому суспільстві розвиненому чи не розвиненому, в демократичному чи тоталітарному. Його причини різноманітні: відсутність віри громадян в ефективність політичних інститутів, відсутність політичної культури, боротьба за ситуативне задовільнення інтересів та ін.

Законодавством низки держав передбачені певні санкції за неучасть у виборах.