Український націоналізм

Украї́нський націоналі́зм — політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення і розвиток української національної держави та/або захист національної самобутності. Націоналізм вимагає в першу чергу національної самосвідомості, усвідомлення національної спільності групи людей.

Джерела українського націоналізму вбачають передусім у поезії Тараса Шевченка, де український націоналізм виступає як поєднання цінності особи та нації, самобутньої культури та державної незалежності.

Термін «націоналізм» був запропонований Йоганном Готфрідом Гердером (nationalismus) наприкінці 1770-х років. Його розвиток тісно пов'язаний із розпадом станового поділу суспільства, який існував в історичну епоху між раннім Феодалізмом та Індустріалізацією.

Січові стрільці

Січові стрільці - військова формація, яка була створена у Києві в листопаді 1917 року й проіснувала у складі армій Української Народної Республіки та Української Держави до грудня 1919 року. Аби відрізнити вояків цього формування від галицьких УСС, їх називали Січовими Стрільцями, іноді з додатком «київські».

До складу цього підрозділу увійшли колишні українські військовополонені, які воювали у складі Легіону УСС та австрійської армії й потрапили у полон до росіян у 1915—1917 роках. Після Лютневої революції 1917 року у Росії їх було звільнено із таборів для військовополонених. Більшість засновників Січових Стрільців були колишніми вояками Легіону Українських Січових Стрільців.
Наказ про створення Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців було видано 12 листопада 1917 року. Цей курінь став, урешті, першим національним підрозділом Армії УНР. Утвердження куреня як найбоєздатнішої частини Армії УНР нерозривно пов’язане з діяльністю на посту його командира полковника Євгена Коновальця, який очолив підрозділ у першій декаді січня 1918 року. Євген Коновалець реорганізував курінь, застосувавши при цьому ідейні  та організаційні засади Легіону УСС. Водночас, бажаючи підкреслити загальноукраїнський, а не суто регіональний характер підрозділу, полковник наполіг на офіційній зміні його назви на 1-й курінь Січових Стрільців. Тоді ж до складу куреня були включені й наддніпрянці.

Руснаки

Русна́к (стара назва українців) — етнонім, синонім слова русин. Також вживається як самоназва лемків.

РУСНАКИ́, ів, мн. (одн. руснак, а, чол.; русначка, и, жін.), діал. Русини. Ще далі за Ярму тою, в далечіні видно сільце Шляхтову над самою течією. Це вже останнє в Карпатах село, заселене русинами, чи «руснаками», як вони самі себе звуть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 396); Якийсь жовнір почав мені відповідати по-польськи, але вухо чуло, що це наш брат, руснак (Гнат Хоткевич, II, 1966, 370); Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці, і в кожної сорочки з поликами (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 912.

Читайте також:

• Чому все частіше в текстах використовують терміни росіянізм та росіїзм
• Синоніми до слова "москаль"
  

Гайдамаки

Гайдамаки (від тур. hajdamak — бродник, кочівник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що до кінця XVIII століття знаходилася під владою Речі Посполитої.
Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти народного поневолення на Правобережній Україні наприкінці XVIII — на початку XIX ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.
Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

Прозвища Порошенко

Барыга

Mr. Petro Incognito

Вальцман (намек на еврейское происхождение П. Порошенко)

Верховный главноторгующий

Главкондитер

Кондитер

Шоколадник

Петро-Рошен

Шоколадный король (по профилю бизнеса, которым управляет Порошенко)

Шоколадный заяц
Апостол Петр (после того как в его домашней часовне нашли роспись с изображением его «святого семейства») 

Агент Лолита

Магдебургское право

Магдебургское право (нем. Magdeburger Recht) – это свод средневековых законов, который давал городу право на самоуправление и определенную независимость от центральной власти. Распространенно было в Европе и на территории современной Украины. Для жителей украинских городов Магдебургское право стало логичным продолжением Народного Вече, широко используемое по всей Киевской Руси.

В период с 14-ого по 19-ый век Магдебургское право получили 79 украинских городов. Первым городом в 1324 году стал Владимир-Волынский. За ним в 1356 году право на городское самоуправление получил Львов. Однако, столица Западной Руси, город Вильно это право получило лишь в 1387 году.