Хабар

Хабар — матеріальні цінності, що приймаються посадовою особою (хабарник) (предмети, гроші, послуги, інша майнова вигода) за дії або бездіяльність в інтересах хабародавця або третьої особи, які посадова особа має право або зобов'язана вчинити, з метою прискорити вирішення питання або вирішити його в позитивному ключі, або за вчинення незаконних дій, тобто дій або бездіяльності, які ця особа не може або не повинна вчинити через закон або своє службове становище.

ХАБАР, а, ч. Гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, плата за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили всю справу (Гр., II, 1963, 450); Не одного він спровадив під арешт тільки для того, щоб потім, домігшись звільнення, одержати від родичів величезний хабар у вигляді коштовних речей (Хижняк, Тамара, 1959, 152); У натовпі панувало збудження.. Хтось закинув Безхатькові, що він, бувши старостою, брав хабарі (Юхвід, Оля, 1959, 300); // Побори, що їх збирали з підлеглих або залежних людей представники влади. Їздив [Юруш] на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Н.-Лев., III, 1956, 299); Дяки.. були люди незнатного походження, які жили на царському утриманні та з хабарів (Іст. СРСР, І, 1956, 177).

хабар — (давання чогось комусь у виді підкупу) розм. калим, могорич, підношення, ірон. мзда. ХАБАРНИК, хапун, хапуга, дерун, здирник.

хабар — (рос. взятка) гроші або матеріальні цінності, що передаються посадовій особі як підкуп чи оплата дій, що карається законом.

хабар — підкуп, плата службовій особі за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто її дає. Той хто передає хабар - також здійснює злочин. Хабар — це дохід отриманий у незаконний спосіб.

Хаба́р  — гроші або інші матеріально цінні речі, які передаються посадовій особі для її стимулювання діяти в інтересах особи, що передає його, або в інтересах третіх осіб. Дії з передачі і прийняття хабаря в Україні та інших країнах, протизаконні й підпадають під дію Кримінального кодексу і низки інших, закріплених законодавчо, засад іноземного права. Однак в Україні це явище є загальнорозповсюдженим і більшість громадян дає хабарі.  

Хабар — прийнята посадовою особою майнова вигода за виконання або невиконання дій на користь того хто дав хабар.

Евфонія

Евфонія (милозвучність) – це уникання складного для вимови нагромадження звуків. Милозвучності української мови сприяє чергування окремих голосних і приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, рухливе інтонування та наголошування, використання паралельних форм слів тощо.

Однією з позитивних і, водночас, визначальних ознак мовлення є його евфонія, милозвучність (грец. eophonia, від eu — добре і phone — звук). Ця якість мовлення досягається певними мовними засобами, переважно лексичними і фонетичними. Винятково важливими й прямими елементами мовленнєвої евфонії є евфемізми — слова чи сполучення слів, якими замінюють точні назви з негативним, непристойним чи неприємним емоційним забарвленням, напр.: нерозумний замість дурний; акція замість убивство; вона у делікатному стані, не сама, готується стати матір'ю замість звичного вона вагітна; хірургічне втручання замість операція; не вигадуйте, не кажіть неправду замість не брешіть тощо.

Ефект Ратнера

Неймовірно показовий випадок, пов'язаний з британською компанією Ratners Group, досі вивчається на курсах репутаційного менеджменту всіх країн в рубриці "Як зруйнувати свій бізнес за 10 секунд"

Власник ювелірної компанії Джеральд Ратнер, який отримав її у спадок вивів Ratners Group на провідні позиції за 6 років, збільшивши оборот і прибуток на порядок. Секрет його успіху полягав у тому, що компанія запропонувала ринку ювелірні прикраси для всіх, створивши таким чином новий низько ціновий сегмент в ринку ювелірних прикрас.

Суспільство позитивно сприйняло такий крок. Паралельно Джеральд активно створював власний імідж. Яскравий спікер, успішний бізнесмен, він був улюбленцем публіки та прикрасою будь-якого бізнес-заходу. У своїх промовах він відрізнявся сміливістю висловлювань і нетривіальним почуттям гумору. Публіка приймала це із захопленням, аж до 23 квітня 1991 року.

Репутація

Репутація - це стійке уявлення про людину в очах суспільства. Воно складається з особистих якостей, вчинків, манери поведінки, особливостей мислення, способу життя та різних успіхів, про які відомо публіці.

Репута́ція або реноме́ (фр. renommée) — громадська думка про когось чи щось, соціальна оцінка чи усталені уявлення про особу чи об'єкт, що впливає на ставлення суспільства до цієї особи чи об'єкта.

Репутація (від лат. reputatio — букв. обдумування, роздуми) — слава людини, добра і погана, як і чим хто славиться, загальна думка що закріпилася про когось, певна думка про людину чи групу людей. 

Репутація - думка (більш науково - соціальна оцінка) групи суб'єктів про людину, групу людей або організацію на основі певного критерію. Репутація є важливим чинником у багатьох сферах: освіта, підприємництво, спільноти онлайн або соціальний статус.

Політичний брендинг

Політичний брендинг – це процес створення та управління образом та іміджем політичного лідера, партії чи ідеології з метою залучення та утримання підтримки виборців. Він ґрунтується на принципах маркетингу та брендингу, що застосовуються в комерційній сфері, але застосовуються у політичному контексті.

Політичний брендинг включає різні стратегії і тактики, спрямовані на формування і підтримку певного образу і ідентичності політичного суб'єкта. Він включає використання символів, слоганів, колірної гами, логотипів та інших візуальних елементів, які допомагають ідентифікувати і відрізняти політичного лідера або партію від інших.

Мета політичного брендингу – створити позитивне враження та довіру у виборців, а також встановити емоційний зв'язок із ними. Це може бути досягнуто шляхом комунікації та взаємодії з виборцями через різні канали, такі як медіа, соціальні мережі, публічні виступи тощо.

Політичний брендинг також включає стратегії з формування та просування певних цінностей, ідей та обіцянок, які допомагають переконати виборців у правильності вибору даного політичного суб'єкта. Він може бути використаний для створення та підтримки лояльності та підтримки виборців, а також для залучення нових прихильників та електорату.

Дивись також:   Особистий бренд

Особистий бренд

Особистий бренд - це впізнаваний образ людини, який формується у суспільному уявленні щодо конкретної людини. Особистий бренд складається зі знань, навичок, сильних якостей, стилю, особливих фішок, ідей та позицій із якихось питань.

Особистий бренд – це сформований імідж людини. Простими словами, це те, що про вас думають та говорять інші люди, і чому вони вам довіряють.

Особистий бренд – це те, як ви себе рекламуєте та підносите світові. Це унікальна комбінація вашого досвіду, навичок та особистості, з якою люди бачать вас і ваш бізнес.

Особистий бренд — це сукупність уявлень про вас, які існують у свідомості інших людей. Він формується на основі ваших знань, навичок, досвіду, а також того, як ви себе презентуєте.

Особистий бренд – це образ людини, що сформувався в суспільстві, яку пов'язують з його професійною діяльністю. Особистий бренд являє собою образ, що впливає на імідж конкретної людини та викликає певні емоції в аудиторії.

Особистий бренд допомагає досягти успіхів у кар'єрі, отримати довіру потенційних клієнтів чи роботодавців, налагодити професійні зв'язки та мати вплив. Особистий бренд потрібен тим, хто хоче бути експертом або пов’язаний з бізнесом. Він формується з візуальної частини, цілей, глобальної ідеї, меседжів, які прагне донести людина.

Читайте також:  Репутація

Скарбниця

Скарбни́ця — 1. Урядова установа, яка володіє державними коштами, державним майном. Державна скарбниця інколи називається казно́ю (з половецької: kazna «скарбниця»). Також — місце або приміщення для зберігання скарбів, коштовностей, грошей; переносно — власне скарби, кошти, гроші.У широкому значенні: місце зосередження яких-небудь цінностей — природних, культурних, духовних тощо. Особа, відповідальна за ведення скарбниці, називається скарбник. 

2. Місце, приміщення, де зберігаються скарби.

3. Місце зосередження яких-небудь природних цінностей.

4. Сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною.

Державна скарбниця України — структурна одиниця Національного банку України, покликана нагромаджувати і зберігати запаси коштовних металів та інших коштовностей, здійснювати з ними відповідні операції для примноження золотовалютних резервів Національного банку України.