Курка Рассела/Індичка Талеба. Проблема індукції

З точки зору курки

Господар годує курку, пестить і плекає, у неї все добре. З точки зору досвіду курки так має тривати завжди. Але одного дня господар приходить і відрубає курці голову. Рассел каже "З точки зору курки ніщо не передбачало такого кінця". 

Бертран Рассел, міркуючи про однобічність і обмеженість чуттєвого досвіду, ілюстрував свої думки досить кумедною конструкцією умоглядного «відношення» звичайної домашньої курки до людини.

*
Так, весь життєвий досвід курки дає їй цілком конкретний, достовірний і позитивний образ людини: «Це величезна істота, яка щодня годує мене. Людина – це їжа, це життя». У контексті цього уявлення людина дійсно є добрим чарівником, який і існує, мабуть, тільки для того, щоб курці було добре.

*
Однак настає-таки день невеселих одкровень, коли «добрий чарівник» приходить лише для того, щоб схопити одну з курок, і, відійшовши з нею трохи вбік, відчепити сокирою голову. Тобто, виявляється, «добрий чарівник» годував курку тільки для того, щоб вона, дійшовши до потрібного віку-ваги, перетворилася на ЙОГО ЇЖУ!..
Втім, останній висновок (про те, що вона лише їжа) курці вже недоступний. Для неї, за секунду до загибелі, людина – лише садист, який чинить абсолютно безглузде, невмотивоване нічим вбивство. Їжею вона стає вже після, в м'яко кажучи, несвідомому стані, і не має можливості осмислити той факт, що, в принципі, людина умертвляє її невільно, - лише виходячи з необхідності власного виживання.

*
Отже, бідна курка все своє життя приймає людську турботу як належне, вважаючи, що це є т. зв. "передвстановлена гармонія". В останній момент життя вона проклинає людину за мерзенну зраду, але свій досвід вона вже не в змозі передати іншим курям. Людина ж, у свою чергу, переслідувала свої абсолютно конкретні цілі, які ніяк не співвідносні з цілями курей (крім, мабуть, їхнього здоров'я та ваги).

Накба

Накба (араб. النكبة‎, трансліт. an-Nakbah, дос. «лихо, катастрофа»), також відома як Палестинська катастрофа, — етнічна чистка, знищення палестинського народу й батьківщини в 1948 році та остаточне переміщення більшості палестинських арабів. Термін використовується для опису як подій 1948 року, так і чинної окупації палестинців на Палестинських територіях (окупований Західний берег і Сектор Газа), а також їх переслідування й переміщення на палестинських територіях і в таборах палестинських біженців по всьому регіону.

Основоположні події Накби відбулися під час і незабаром після Палестинської війни 1948 року на 78 % підмандатної Палестини, яка була оголошена Ізраїлем, вигнання та втеча 700 000 палестинців, пов'язане з цим зменшення населення та знищення понад 500 палестинських сіл сіоністськими ополченцями та наступне географічне стирання згадок про вигнанців, відмова палестинцям у праві на повернення, поява постійних палестинських біженців і руйнування палестинського суспільства. З того часу історики описують вигнання палестинців як етнічну чистку.

Синдром відкладеного життя

Синдром відкладеного життя (або невроз відкладеного життя) — це звичка жити “потім”.

Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікування сприятливого часу для щасливого життя.  

Людина думає, що колись у її житті настане ідеальний момент, щоб почати жити так, як вона цього хоче. Варто лише потерпіти та дочекатися його.

Однак така психологічна установка лише відбирає цінний час і не призводить до жодних позитивних результатів. З точки зору психології синдром відкладеного життя – це невротизм, необхідність відмовити собі в чомусь, зберігаючи примарне розуміння, яким має бути майбутнє.

Ефект хамелеона

У психології існує велика різноманітність синдромів і ефектів. Багато з них мають метафору в назві, щоб краще поясніти суть ефекту. Деякі з них - синдром Пітера Пана, синдром Єрусалиму, синдром Отелло, ефект Бен Франкліна, ефект Мандели тощо. 

Серед них можна виділити ефект хамелеона.

Ефект хамелеона - тенденція неусвідомлено наслідувати поведінку людей, з якими ми спілкуємося. 

Вважають, що сенс існування ефекту хамелеона встановити щось схоже на синхронність з іншою людиною, що дозволяє полегшувати спілкування та робити його більш приємним. Крім того, більш емпатичні люди схильні більше наслідувати співрозмовника. З іншого боку, цілком імовірно, що дзеркальні нейрони безпосередньо залучені до цього цікавого явища.

Ефект хамелеона означає, що певним чином всі ми поводимося так, ніби ми є дзеркалом для інших людей. Ми наслідуємо емоції інших, "мавпуємо". Цей ефект також проявляється що ми також імітуємо пози і вирази обличчя, мову, тон, акцент і лексикон співрозмовника.