Синдром самозванця

Синдром самозванця (англ. Impostor (imposter) syndrome) — психологічне явище (синдром), за якого людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям та зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — ошуканці і не заслуговують на успіх, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, створивши образ розумнішої та компетентнішої людини, ніж є насправді.

Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — це психологічний феномен, при якому особа потерпає від масової невпевненості у власних здібностях, досягненнях та успіхах і не здатна інтерналізувати свої особисті успіхи. Незважаючи на очевидні докази своїх здібностей, люди з цим синдромом переконані, що вони підробили свій успіх і не заслужили його. Досягнення, які інші вважають успіхом, люди з цим синдромом пояснюють везінням, збігом обставин або переоцінкою власних здібностей з боку навколишніх. У деяких з цих людей невпевненість у собі настільки виражена, що вони вважають себе самозванцями і живуть у постійному страху, що інші можуть помітити їхню уявну відсутність здібностей і викрити їх як самозванців

 

Синдром сироти

Синдром психологічного сирітства, комплекс сироти - комплексне явище, що полягає в психологічній відчуженості людини від батьків, відсутності з ними взаємної прихильності, і включає всі негативні, психопатологічні наслідки даного відчуження.

Комплекс сироти (жертви), він же комплекс неповноцінності, поразницька, мозахистична особистість, описується також як співзалежність, нестача автономності чи залежність від тяжкого життя. У той час як нормативним є прагнення зменшити страждання, людина з комплексом сироти начебто спеціально їх шукає. Знайомі з дитинства з втратами та недостатнім емоційним відгуком, зі звинуваченням як методом виховання, з проявами насильства та жорстоким поводженням такі люди не вірять, що можуть бути цінними для когось якщо не страждають.

Інерція мислення

Інерція мислення (інертність мислення, психологічна інерція, ментальна ригідність) - протилежність фантазії, уяві, креативності. Полягає в замкнутості мислення на існуючій системі, небажання піти від поточних уявлень і постулатів. Нездатність іти новими шляхами в рішенні задач. Людина орієнтується на вже відомий йому досвід, намагається спроектувати умови вже вирішених завдань на новий питання. Таким чином, можна говорити про шаблонності підходу, мислення в цілому.

Інерція мислення корисна і необхідна в повсякденному житті. Вона звільняє від необхідності вирішувати те, що вже було вирішено.

Одночасно це основна перешкода на шляху відкриття нових речей.

Синдром Стендаля

Синдро́м Стенда́ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові ознаки — прискорене серцебиття, запаморочення, можлива втрата свідомості і навіть галюцинації. З'являються вони в той момент, коли людина знаходиться під впливом творів мистецтва. Саме тому найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, в музеях, на виставках — тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак прояви може спричинити і надмірна краса природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної людини.

Синдром Стендаля або флорентійський синдром - психогенна реакція, що характеризується частим серцебиттям, запамороченням та галюцинаціями, які спричиняє стрес від естетичних переживань. Термін запропонований італійським психіатром Граціеллою Магеріні, але не закріплений у професійній літературі і не включається до наукових класифікацій.