Спочатку термін «маніпулювання» використовувався відносно мистецтва демонстрування фокусів, гри в карти, до застосовуються відволікаючі прийоми, приховування істинних намірів, створення ілюзій.
Згодом, коли термін почали вживати стосовно людей, у нього стали вкладати значення «приручити» іншого, «прибрати до рук», намагання перетворити його у слухняне знаряддя, маріонетку.
Маніпулювання можна характеризувати, як приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлень, установок поведінки, панування над духовним станом людей.
Маніпуляція відбувається за допомогою навіювання певних стереотипів мислення, формування такої громадської думки, яка є вигідною маніпулятору. Маніпулювання ґрунтується на брехні та обмані. Причому, в основі цієї брехні лежать корисливі інтереси.
Маніпулятивна діяльність перетворює вибір громадян із вільного свідомого рішення у формальний акт, заздалегідь запрограмований спеціалістами по формуванню громадської думки. Поширення маніпулювання пов’язано із тим, що воно має ряд переваг порівняно з силовими й економічними методами панування: воно здійснюється непомітно для тих, ким маніпулюють, воно не несе за собою прямих жертв і крові, не вимагає великих матеріальних затрат, які необхідні для підкупу.
В наш час маніпулювання перетворилося із засобу політики в саму політику. Влада розробила цілу систему, де працюють високопрофесійні політтехнологи і психологи, залучено усі державні засоби масової інформації, розроблена система прийомів та методів.
Маніпулювання руйнує цілісність політичної культури, переводить мотивацію поведінки тільки на емоційно – психологічний рівень.
Маніпулювання громадською думкою є найбільш простим засобрм
досягнення політичних цілей. Маніпуляція громадською думкою і популізм стали
масовим явищем і звичним процесом. Можна назвати три фактори, що можуть свідчити про масове застосування
маніпуляцій з громадською думкою – це постійні і не обґрунтовані обіцянки, створення
образу внутрішнього і зовнішнього ворога, популізм. Маніпулювання – традиційний метод слабкої влади.
