«Пожежний шланг брехні» (Firehose of falsehood)

«Пожежний шланг брехні» (Firehose of falsehood) — це метод пропаганди, який полягає у швидкому, безперервному поширенні великих обсягів брехні та фейків через безліч каналів (ЗМІ, соцмережі, боти). Ця модель не прагне переконати, а намагається створити інформаційний шум, заплутати аудиторію, дискредитувати правду та викликати апатію.

Ключові характеристики методу:

• Висока швидкість та гучність: Повідомлення вистрілюють безперервно, не залишаючи часу на аналіз.
• Відсутність послідовності: Фейки можуть суперечити один одному; головне — емоційний вплив, а не логіка.
• Велика кількість каналів: Одночасне вкидання через соціальні мережі, новини, тролів та ботоферми.
• Емоційні тригери: Використання чутливих тем (війна, діти, загрози) для деморалізації.

Ця техніка активно використовується російською пропагандою, зокрема під час анексії Криму у 2014 році та повномасштабного вторгнення в Україну, для дискредитації ЗСУ та влади. 

 

Різноманіття — лівий пропагандистський інструмент

Різноманіття - це лівий ідеологічний і пропагандистський інструмент, яким намагаються видати психічні відхилення, сексуальні збочення, девіації та патології за щось нормальне й навіть корисне для суспільства. Мета - зруйнувати культурні стандарти, традиційні норми, сім’ю, мораль і звичайний відбір за здібностями, щоб просувати свої патології під виглядом «толерантності».

Поняття «Різноманіття» (diversity) у сучасному соціально-політичному вжитку — це не нейтральна біологічна чи культурна різноманітність, а ідеологічна конструкція, яка стала частиною DEI-підходу (Diversity, Equity, Inclusion). Вона передбачає активне просування включення людей за ознаками раси, етносу, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, інвалідності тощо, часто з акцентом на «equity» (результатну рівність), а не на формальну рівність можливостей.

Під риторикою «інклюзії» нерідко відбувається підміна понять: замість обговорення компетентності, професійних якостей чи результатів діяльності увагу навмисно зміщують на ідентичність, походження або належність до певних груп. У такій логіці пріоритет отримує не здатність чи досягнення, а відповідність політичним критеріям «представництва».

Інформаційно-психологічні операції (ІПСО)

Інформаційно-психологічні операції (ІПСО) - складна система впливу на психологічний стан цільових груп. Російські ІПСО використовуються для зниження морально-психологічного стану та поширення дезінформації через соцмережі та месенджери.

Інформаційно-психологічні операції (ІПСО, англ. – Psychological Operations, PSYOP) — це різновид  інформаційних операцій, проведення яких передбачає використання на практиці складної сукупності узгоджених, скоординованих і взаємопов’язаних форм, методів і прийомів психологічного впливу. Складаються з політичних, військових, економічних, дипломатичних і власне інформаційно-психологічних заходів, спрямованих на конкретну людину чи групи людей з метою впровадження в їх середовище чужих ідеологічних і соціальних установок, формування помилкових стереотипів поведінки, трансформації в потрібному напрямку їх настроїв, почуттів, волі.

Інформаційно-психологічні операції (ІПСО) - складна система впливу на психологічний стан цільових груп. Російські ІПСО використовуються для зниження морально-психологічного стану та поширення дезінформації через соцмережі та месенджери. Вони використовують шаблонні звернення та співпрацю з українськими каналами для ефективного впливу на громадську думку.

Оруеллізм

Оруеллізм — пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством. Термін походить від імені англійського письменника Е. Блера (псевдонім Дж. Оруелл; 1903—1950) — всесвітньо відомого автора роману-антиутопії «1984».

Ефект первинності в пропаганді та політтехнологіях

Ефект первинності

Доктор Геббельс ввів у сучасну пропаганду один із ключових принципів: людина, яка сказала світові перше слово, завжди має рацію. Пізніше психологи виявили, що той кандидат, який під час виборчої кампанії першим переконливо піднесе себе переможцем, того й визнає масова свідомість. До таких висновків дійшли К. Ховланд та вчені Єльського університету в Англії, а також Н. Джаніс та Л. Доуб, які вважали, що успіх пропагандиста значною мірою забезпечений, якщо інформація досягла аудиторії раніше, ніж інформація його противників. Тут спрацьовує один із ефектів сприйняття: при надходженні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) ми схильні віддавати перевагу тій, що надійшла першою. Змінити думку, що вже сформувалася, дуже важко.

Цей ефект враховується при масованому «зливі компромату». Зрештою, винен завжди той, кого облили брудом, адже йому треба буде відмиватись. До того ж статус обвинувачувача у свідомості сприймається як вищий, ніж в обвинувачуваного. На побутовому рівні це виглядає так: «Якщо виправдовується — значить винен». Гітлер стверджував: «Публіка завжди вважає за краще повірити хоча б і на 90% недоведеному звинуваченню, ніж спростуванню, хоча б воно було обґрунтоване на всі 100%»

Слід зазначити, що ще в 1925 році американський психолог М. Лундт сформулював «закон попередження», згідно з яким будь-яке перше повідомлення про той чи інший факт, подія сильніше впливає на аудиторію, ніж наступні. Одна з причин цього феномену полягає в тому, що тому, хто перший повідомив інформацію, належить пріоритет у задоволенні наявної потреби і, як наслідок, формування первинної психологічної установки до факту чи події. Джерело інформації що першим повідомляє про значущі події, стає більш привабливим для аудиторії, ніж інші. Це сприяє формуванню та закріпленню переваги до даного джерела інформації на майбутнє порівняно з тими, хто діє менш оперативно.

З огляду на цей принцип сьогодні кожне ЗМІ прагне першим донести своє трактування подій до широкої аудиторії. Проблеми, що виникають через це, нині добре відомі. Наприклад, прагнення журналістів до негайної видачі «гарячих повідомлень» при висвітленні терористичних актів завжди грає на руку терористам, які координують свої дії відповідно до інформації, що отримується через ЗМІ про те, що відбувається.

Помилка кон'юнкції

Омана поєднання, помилка кон'юнкції  (проблема Лінди) – когнітивне спотворення, пов'язане з наданням більшої правдоподібності спільним подіям, ніж подіям окремо.

Омана поєднання є формальною (або логічною) оманою, яка виникає при припущенні, що спеціальні умови є більш ймовірними, ніж загальна, поширена. 

Помилка кон'юнкції (зв'язування) - тенденція вважати, що ймовірність виникнення двох подій одночасно більша, ніж ймовірність виникнення кожної з цих подій окремо.

Метод «протилежні версії»

Метод «протилежні версії» — подача взаємовиключних пояснень певної події чи явища. Застосування цього методу спричиняє когнітивний дисонанс — внутрішній конфлікт, який виникає внаслідок зіткнення у свідомості людини несумісних суджень, ідей, переконань, які заперечують одне одного. Пропаганда навмисне поширює взаємозаперечні версії, щоб спричинити в людей відчуття розгубленості, невпевненості та нав’язати враження, що «не все так однозначно», а «всієї правди ми ніколи не дізнаємося». Людина, у свідомості якої виник когнітивний дисонанс, навряд чи намагатиметься відшукати правдиву версію реальності. На це і розраховує пропаганда.

Культ Голокосту

Обкладинка книги
Нормана Фінкельштейна
"Індустрія Голокосту"

Культ Голокосту - явище всілякого насадження пам'яті про Голокост, пропаганди, меморіалізації Голокосту тощо.

Єврей Ісраель Шамір у статті "Кривавий Великдень» д-ра Тоафа" пише що культ Голокосту – просто черговий спосіб сказати, що євреї завжди невинно страждають, а гої завжди винні. Якщо ви відкриєте довоєнні єврейські або юдофільські тексти, то побачите, що місце, яке тепер відведено під Голокост, і раніше не було порожнім. Його просто заповнювали інші сюжети: погроми в Росії, справа Дрейфуса, інквізиція, вигнання з Іспанії, руйнування Храму та, значною мірою, «криваві наклепи».

У  статті "Чому популярний культ Голокосту" Ісраель Шамір зазначає що "догмат єврейського Голокосту виник через багато років після закінчення 2-ї світової та після виходу в інший світ безпосередніх свідків тих подій – на початку сімдесятих; до цього саме слово «Голокост» стосувалося лише варварських бомбардувань союзниками Дрездена і японської Хіросіми, а масової загибелі євреїв в індустріальних масштабах не чули навіть історики війни". А потім шукає відповідь на питання: «Чому культ Голокосту з його храмами у вигляді музеїв Голокосту, що вискочили як гриби після дощу по всьому світу від Небраски до Фіджі, став таким популярним?»

Промытка

Промытка, промытый - человек с промытыми [пропагандонами] мозгами.

Если ты считаешь что у говносовковой скотоублюдии могли быть какие-то преимущества, то ты и есть промытка, поздравляю!

Поздравляю, ты сам не прошёл тест на промытость и заслужил звание бинарной промытки. 

Промытке сказали, что это не оправдывает ее промытость

Если ты промытый изначально, то тебе не стоило в дискуссию вступать. 

Русскоязычное население

укр. Москвороті, щелепоязичні
Пропагандистський термін, який не має юридичного визначення і правового чину. Виник з часів розпаду СРСР.

Директор Інституту української мови Національної академії наук України, доктор філологічних наук, професор Гриценко Павло Юхимович на засіданні Конституційного Суду України з розгляду справи за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» 13 – 14 грудня 2016 року, зокрема, розповів звідки в Україні взялася поняття «російськомовне населення» (рос. русскоязычное население) і для чого такі речі прищеплювалися українцям.

Підміна понять

Підміна понять — це маніпулятивний прийом, що полягає у свідомому чи несвідомому заміщенні одного поняття іншим, схожим за формою чи звучанням, але суттєво відмінним за змістом. Мета цього прийому — ввести аудиторію в оману, спотворити суть обговорюваного питання або спрямувати дискусію в потрібному для маніпулятора руслі.

 

Підміна контенту (понять) – прийом контрпропаганди, що застосовується для дезінформації.

Наприклад:

• Катынь / Хатынь, 
• уничтожение большевиками Киева в 1941 / Бабий Яр,
• кремлевская хунта / киевская хунта
• дети Беслана / дети Донбасса

Підміна понять

«Підміна понять» – це психологічний прийом, що базується на логічній помилці. Він полягає у представленні аудиторії будь-якого об’єкта або явища за таке, яким він не є. З часом цей підмінений вислів вкорінюється і починає функціонувати в суспільстві як єдино вірний.

«Підміна понять» – маніпулятивна технологія коли одне називають іншим, а потім цей вислів/спосіб мислення вкорінюється і починає функціонувати у суспільстві.