ЗБО́ЧУВАТИ, -ую, -уєш, недок., ЗБО́ЧИТИ, -чу, -чиш, док.
1. Сходити, збігати або з’їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось.
2. Звертати розмову, думку на якусь тему, особу, предмет.
3. перен. Відхилятися від правильного або певного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах.
…збоченство починається десь збоку від норми.
воно проростає зсередини і ззовні, зусібіч, переплавлюючи тебе й мене на
те щось нове, що завжди було давно забутим старим. чи забутим?
…збочуванням називали й називають те, що нелегко піддається розумінню чи “виправленню”. хоча виправляти не потрібно, а розуміти насправді не настільки й важливо – це знання на дотик, знання навпомацки. ми створюємо, змінюємо і поширюємо це знання, коли торкаємося – тілами, словами, життями. торкаємося без єдиної мети чи напряму – (без надії) сподіваючись на інший світ.
…збочення – ухил. хитка позиція, відхилення від “головної лінії”. кружляння по колу, подорож кудись убік нетореними стежками. синоніми до “збочені”: ненормальні, девіантні, розпусні, спотворені, помилкові, хворі, порушення, шкідливі, злі, аморальні. точно, це ми. тобто – всі, кого відкидає суспільство нормальне, законослухняне, пристойне, красиве, правильне, здорове, витримане, корисне, добре, моральне. чи не забагато нас, відкинутих? тих, хто свідомо сходять з “праведної стежки”; тих, кого зі “шляху до успіху” зіштовхують обставини, норми чи закони; тих, хто навіть не може ступити на цей шлях, оскільки визнані “збоченими” з народження і до смерті?
…збоченство гуляє за руку зі схибленістю і їсть льодяники. бути похибкою, чути “дегенерати” й думати про генерацію, до якої я/ти/ми належимо й не належимо. ні тут, ні там, і водночас – обабіч спільнот та назв, виживати й називати себе – навіть своєю відмовою називатися. таке буття на межі теперішнього й майбутнього пронизує, розриває, викривлює – іноді тіло, іноді свідомість. шкода, що ми залишаємо так мало слідів. шкода, що наші сліди так швидко приховують. але ж ми знаємо-відчуваємо, що в нашому темному мерехтінні відбувається цікаве й неймовірно живе: збочена творчість, збочувані теорії, збоч-життя.
…збоченство збочує навіть “квір” – перевертає його і повертає розмову з заходу на схід, з півночі на південь, згори донизу. адже у “збоченстві” – злиденність і злість “з”. бунтівна бридкість “б”. опір і округла повнота “о”. чорнота і чудові чудовиська. енергія збоченого серпика літери “е”. неспроможність, ненормальність і невидимість. секс, страх, сором, сміливість, старість (та їх відсутність). і “т” – може, творчість, а може, ти? врешті, “в” як (політична) впертість. як взаємообмін і взаємопідтримка. і як вразливість – те, що об’єднує всіх нас…?
