ДОНЦОВ, Дмитро Іванович

ДОНЦОВ, Дмитро Іванович (1883, поблизу Мелітополя - 1973) - укр. філософ, літератор, політик та історіограф, фундатор інтегрального націоналізму. 
Фах правника здобув у Петербурзькому ун-ті (1907). Студентом розпочав інтенсивну політичну діяльність, 1905 р. вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії. Після арешту (1908) емігрував до Австро-Угорщини, де студіював право у Віденському ун-ті. 

У 1913 р. пориває з соціалістичними ідеями, відмежувавшись на 2-му конгресі 
студентів від УСДРП і засуджуючи все ще впливові в Галичині московофільські 
ідеї; закликав до відокремлення від Росії. Од 1914 р. жив у Відні та Берліні, од 1916 р. - у Швейцарії; активно включився в роботу Союзу визволення України, який невдовзі очолив. На початку 1918 р. повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, створив (разом з Міхновським) Партію хліборобів-демократів. Од 1919 р. - знову в Швейцарії, на чолі Українського Пресового Бюро. Од кінця 1939 р. знову емігрує (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), од 1947 р. до самої смерті жив у Монреалі, де певний час (1948 - 1953) викладав укр. літературу в ун-ті. 

Чорний лебідь

Поняття «чорний лебідь» стало знаковим у нинішній час. 

Популярність до цього терміну прийшла після того, як у 2007 році вийшла книга ліванського вченого та філософа Насіма Талеба «Чорний лебідь. Під знаком непередбачуваності» яка стала світовим бестселером.

«Чорний лебідь» — це несподівана подія, яку важко передбачити та яка змінює історію чи життя окремої людини.

Вона здається випадковою, але такою насправді не є. І якщо розглядати причини її появи ретроспективно, виявляється що вона цілком закономірна. І коли «чорний лебідь» вже прилетів, це цілком можна пояснити. Али заднім числом.

Чому прилітають «чорні лебеді»?

Якщо говорити з точки зору гносеології, то неспроможність наукових прогнозів пов'язана з обмеженістю моделей — будь-яка модель виявляється набагато простішою за дуже складну соціальну реальність і тому тут багато чого не враховується. 

Крім того, в соціальних прогнозах майбутнє оцінюється на підставі подій, що вже відбулися, продовжуючи минулі тренди розвитку — а це неправильно, оскільки досліджувані системи швидко і якісно змінюються.

А якщо говорити з точки зору онтології, то «чорні лебеді» в самій природі соціальних систем і з'являються завдяки складній хаотичній динаміці. 

Це ті самі непередбачуваності, біфуркації, катастрофи та кризи, які з виникають у будь-якій нелінійній системі при досягненні нею певного рівня складності.

А оскільки соціальні системи продовжують постійно ускладнюватися, то варто чекати на приліт нових «чорних лебедів».

Метод Сократа

Метод Сократа або сократівський метод або сократівські процедури - також відомий як метод Еленха, еленктичний метод або сократівські дебати.

Метод Сократа — це форма кооперативного аргументованого діалогу між особами, що базується на постановці запитань й відповідях на них для стимулювання критичного мислення та виловлювання ідей й основних передумов.   

Сократівський метод — це метод усунення гіпотез, у якому кращі гіпотези знаходять шляхом постійного виявлення й усунення тих, які призводять до протиріч.

Сократівський метод шукає загальні загальноприйняті істини, які формують переконання, і ретельно вивчає їх, щоб визначити їх узгодженість з іншими переконаннями. Основна форма — це серія питань, сформульованих як тести на логіку та факти, спрямованих на те аби допомогти людині чи групі відкрити свої переконання щодо певної теми, вивчити визначення та охарактеризувати загальні характеристики, спільні для різних конкретних випадків.

Когнітивний дисонанс

Когнітивний - це термін із теорії пізнання. Те, що стосується процесів пізнання.

А значить - і нашої свідомості (оскільки остання завжди бере участь в пізнанні).
Когнітивні можливості - це можливості до пізнання. 

Але наше "когнітивне" ("пізнавальне") залежить від багатьох факторів - природних здібностей, освіти, пам'яті, виховання, попереднього досвіду, мови...

Тому когнітивне у всіх сильно відрізняється - хтось легко пізнає світ, шукає нове і сприймає його, комусь пізнання дається тяжкою працею, а хтось і не прагне пізнання.
І хоча нерівність тут присутня, але когнітивне у собі можна розвивати.

Адже невід'ємною властивістю людського розуму є спрямованість пізнати в будь-який час будь-який об'єкт. Наша свідомість завжди про щось міркує, а значить щось пізнає.
Навіть коли спить.

Ми просто приречені на пізнання. Тому має сенс робити його якомога адекватнішим щодо реальності.

А когнітивний дисонанс (від dissonantia – відсутність злагодженості, єдності, гармонії) – це коли нам некомфортно від нового знання, коли воно не узгоджується з уже відомим нам та вступає у конфлікт із ним.

Консенсус

КОНСЕНСУС (лат. consensus - згода, одностайність) - поняття практичної філософії, яке на відміну від конфлікту передбачає досягнення балансу інтересів в суспільстві на ґрунті всезагального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм.

Консесус є фундаментальним поняттям комунікативної філософії (Апель, Габермас, Кульман та ін.), в якій на відміну від теорій відповідності, або відображення, постає критерієм істини стверджувальних висловлювань та легітимації (обґрунтування) належнісних висловлювань. 

Розрізняється істинний (раціональний) та хибний консесус. За умов істинного К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етичних норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних, тобто здатних до аргументації, суб’єктів. В останньому випадку порозуміння досягається на основі “невимушеного примусу найвагомішого аргументу” (ідеальний дискурс) (Габермас). 
Хибний К. базується на нерефлексованій підміні комунікативної раціональності стратегічною раціональністю (цілераціональністю). Він пов’язується з ідеологічною або догматичною системою цінностей. Поняття хибного К. є реконструкцією на ґрунті комунікативної парадигми поняття хибної свідомості Маркса.

Див. також:

• Стратегия Win-Win в переговорах 
• Медіація 
• Метод Сократа