Синдром професійного вигорання – це синдром емоційного виснаження, деперсоналізації (втрата
індивідуальності, відокремленості від інших) і зниження особистих
досягнень, що може виникнути у працівників, робота яких пов’язана з
людьми. Це реакція на хронічне емоційне напруження з-за роботи з іншими
людьми, особливо якщо вони стурбовані або мають проблеми.
Таким чином, синдром професійного вигорання може вважатися одним з видів стресу на роботі. Хоча це
має деякі з тих же згубних наслідків що і інші відповідні реакції на
стрес, в чому полягає унікальність вигорання, так це в тому, що стрес
виникає із-за соціальної взаємодії між працівником і клієнтом.
Симптоми професійного емоційного вигорання
Фізичні симптоми: втома, фізичне стомлення, виснаження, недостатній сон, безсоння, утруднене дихання, нудота, запаморочення, тремтіння (тремор), артеріальна гіпертонія, хвороби серця, аритмії і т.д.
Емоційні симптоми: брак емоцій, песимізм, цинізм і черствість у роботі й особистому житті, байдужість, втома, відчуття безпорадності і безнадійності, дратівливість, агресивність, тривожність, нездатність зосередитися, втрата ідеалів і надій або професійних перспектив. Людина намагається побути на самоті після роботи, будь-які дрібниці буквально виводять з себе.
Поведінкові симптоми: під час робочого дня з'являється бажання перерватися і відпочити, наростає байдужість до їжі, а також зловживання алкоголем, тютюном, заспокійливими засобами і антидепресантами.
Інтелектуальний стан: зменшення інтересів до нововведень в роботі, збільшення нудьги, туги, апатії, формальне виконання роботи.
Соціальні симптоми: відсутність енергії для соціальної активності, зменшення інтересу до дозвілля, обмеження контактів, зменшення взаємин з іншими людьми, як вдома, так і на роботі, відчуття ізоляції, нестачі підтримки з боку сім'ї, дітей колег і т.д.
Синдром професійного вигорання у лікарів проявляється в зниженні
зацікавленості в роботі, більшої витрати часу на постановку діагнозу.
Професійно втомлені лікарі можуть ставити неправильний діагноз,
призначати неправильні методи лікування, затримуватися довше на роботі,
або ж раніше йти додому. У колективі це проявляється відособленістю від
колег. З’являються шкідливі звички, що може мати погані наслідки не лише
для лікаря, але і всього медичного закладу, так як він має доступ до
різних лікарських засобів.
Див. також:
