Консенсус

КОНСЕНСУС (лат. consensus - згода, одностайність) - поняття практичної філософії, яке на відміну від конфлікту передбачає досягнення балансу інтересів в суспільстві на ґрунті всезагального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм.

Консесус є фундаментальним поняттям комунікативної філософії (Апель, Габермас, Кульман та ін.), в якій на відміну від теорій відповідності, або відображення, постає критерієм істини стверджувальних висловлювань та легітимації (обґрунтування) належнісних висловлювань. 

Розрізняється істинний (раціональний) та хибний консесус. За умов істинного К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етичних норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних, тобто здатних до аргументації, суб’єктів. В останньому випадку порозуміння досягається на основі “невимушеного примусу найвагомішого аргументу” (ідеальний дискурс) (Габермас). 
Хибний К. базується на нерефлексованій підміні комунікативної раціональності стратегічною раціональністю (цілераціональністю). Він пов’язується з ідеологічною або догматичною системою цінностей. Поняття хибного К. є реконструкцією на ґрунті комунікативної парадигми поняття хибної свідомості Маркса.

Див. також:

• Стратегия Win-Win в переговорах 
• Медіація 
• Метод Сократа 

 

Метеочутливість

Метеозалежність, метеочутливість, кліматочутливість – це чутливість організму до змін погодних умов. Вона може проявлятися погіршенням самопочуття. Метеочутливість - це не хвороба, а реакція організму на зовнішні фактори.

Метеочутливі люди реагують на різноманітні зміни в погоді: різке похолодання чи потепління, перепади атмосферного тиску, магнітні бурі чи навіть спалахи на сонці. Зміни температури повітря та атмосферного тиску, похмура чи сонячна погода – все це позначається на здоров'ї та емоційному стані. Хтось легше та швидше адаптується і навіть не звертає уваги на зміни, а хтось – навпаки.

Метеозалежність може проявлятися головним болем, слабкістю, втратою апетиту, порушеннями серцевого ритму та іншими симптомами. Найчастіше нездужання триває від одного до чотирьох днів.

"Думай як Фінкель" - політична технологія Finkel Think

Finkel Think (Думай як Фінкель) - політичний прийом, розроблений політтехнологом Артуром Финкельштейном.

Відомий політичний консультант Артур Фінкельштейн помер у 2017 році, але встиг попрацювати на Трампа, Джорджа Буша-старшого, Рональда Рейгана та Річарда Ніксона. З його подачі слово "ліберал" перетворилося на щось непристойне.

Фінкельштейн вигадав нову політтехнологію, яку назвали "Finkel Think". Він казав: 

"Не потрібно воювати з "Талібаном", треба воювати з Усамою бін Ладеном". Тобто це питання персоналізації. Коли ви вибрали ідеального ворога, ви кидаєте на нього всі свої сили, щоб люди були налякані вашим опонентом. І ви не розповідаєте про політичну програму власного кандидата, вона зовсім не є важливою".

Абсентеїзм

Абсентеїзм (від лат. absens, absentis — відсутній, англ. absenteeism) — ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах, або, у ширшому розумінні, політична поведінка, що характеризується бездіяльністю, тобто ухиленням від будь-якої політичної участі (електоральна) поведінка, партійна діяльність, участь у мітингах та демонстраціях тощо), але головним чином мається на думці ухилення від електоральних функцій.

В широкому значенні абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до політичного життя, обивательське уявлення окремих людей про те, що від них в політиці нічого не залежить. Абсентеїзм присутній в будь-якому суспільстві розвиненому чи не розвиненому, в демократичному чи тоталітарному. Його причини різноманітні: відсутність віри громадян в ефективність політичних інститутів, відсутність політичної культури, боротьба за ситуативне задовільнення інтересів та ін.

Законодавством низки держав передбачені певні санкції за неучасть у виборах.

Нація титульна

Нація титульна - частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування цієї держави.

Поняття «титульна нація» вперше введено французьким поетом та політичним діячем націоналістичного спрямування Морісом Барресом наприкінці XIX століття. Баррес розумів під ним домінуючу етнічну групу, мова та культура якої стають основою для державної системи освіти. Титульні нації Баррес протиставляв національним меншинам (представники титульної нації, що проживають за межами її національної держави, наприклад, в той час — французи в Ельзасі та Лотарингії) із етнічними діаспорами (етнічні групи всередині території національної держави, наприклад, євреї та вірмени у Франції). Баррес вважав, що національна держава може бути сильною тільки при наявності двох умов: національні меншини та етнічні діаспори повинні зберігати лояльність до держави титульної нації, а титульна нація повинна підтримувати «свої» національні меншини за кордоном. Цю класифікацію Баррес розробив в період справи Дрейфуса. 

Згідно з думкою деяких дослідників, титульною є нація, яка дала назву державі, а не народ, який прийняв на себе назву держави в процесі будівництва нації в ній.

Корінні народи — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів.

Російська імперія, Австро-Угорська імперія, а за ними СРСР, під окупацією яких певний час знаходилися українські землі, були багатоетнічними суспільствами. Тому, українці, за вищенаведеними визначеннями, підпадали в них під статус одного з корінних народів на своїх етнічних територіях.

Імітація бурхливої діяльності

Імітація бурхливої діяльності - (розм., неодобр.) дії, які створюють видимість активної роботи, але насправді не приносять користі і лише маскують неробство.

Імітація бурхливої діяльності (ІБД) в сучасних організаціях - це множинні та хаотичні дії співробітника, за допомогою яких він створює враження про свою активність і користь за фактичної відсутності результату для роботодавця.

Імітація бурхливої діяльності - ціле мистецтво, яке під силу не кожному співробітнику. Треба бути хорошим актором, спритною і уважною людиною, щоб у потрібний момент зобразити включеність до робочих процесів. Наприклад, «зіграти» у роботу з документацією чи спробу додзвонитися до важливого клієнта.

Культура скасування

Культура скасування, скасувальництво, кенселінг (від англ. cancel culture — «культура скасування»; або англ. call-out culture — «культура викриття») — сучасна форма остракізму, коли під тиском суспільного резонансу особа опиняється поза соціальними або професійними колами за неприйнятну з погляду певної групи суспільства поведінку. Культура скасування є формою бойкоту публічної особи не лише за «образливі слова та дії» (з суб'єктивного погляду окремих груп спільноти), а ще і деколи за кримінальні злочини. Бойкотуванню також піддаються бренди, фірми чи корпорації. Об'єкт остракізму вважається «скасованим», відтак втрачає репутацію й зазнає матеріальних збитків.