Фіктивний шлюб

Фіктивний шлюб — це юридичне оформлення шлюбу без наміру створити сім'ю, але з іншими цілями, наприклад, отримання громадянства, пільг державних чи місцевих служб. Фіктивний шлюб може укладатися обома особами безкорисливо стосовно один до одного або з придбанням одним із подружжя матеріальних чи інших вигод від другого подружжя.

Фіктивний шлюб — шлюб з розрахунку, зареєстрований без наміру створити сім'ю правовий акт, внаслідок укладення якого в осіб, що перебувають у шлюбі, не виникає ніяких прав і обов'язків подружжя. Реєстрація шлюбу без наміру створити сім'ю для досягнення якоїсь правової або соціальної мети. Зазвичай робиться з метою отримання вигоди від шлюбу.

У Сімейному кодексі України фіктивний шлюб – це шлюб, укладений без мети створити сім'ю, а партнери не беруть на себе обов'язки та права чоловіка та дружини. Єдиною метою такого союзу є вигода – матеріальна чи нематеріальна. 

Шлюб є фіктивним, якщо пара не хоче створювати реальну сім’ю і переслідує інші цілі. Подружжя не мають наміру вести загальний побут, проживати разом, народжувати дітей. 

Кримінальної чи адміністративної відповідальності за фіктивний шлюб законодавством України прямо не передбачено.

Наслідком фіктивності шлюбу є визнання його недійсним за рішенням суду. У разі визнання судом фіктивного шлюбу недійсним до такого шлюбу застосовуються правові наслідки недійсного шлюбу. При цьому Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Помилка кон'юнкції

Омана поєднання, помилка кон'юнкції  (проблема Лінди) – когнітивне спотворення, пов'язане з наданням більшої правдоподібності спільним подіям, ніж подіям окремо.

Омана поєднання є формальною (або логічною) оманою, яка виникає при припущенні, що спеціальні умови є більш ймовірними, ніж загальна, поширена. 

Помилка кон'юнкції (зв'язування) - тенденція вважати, що ймовірність виникнення двох подій одночасно більша, ніж ймовірність виникнення кожної з цих подій окремо.

Метод «протилежні версії»

Метод «протилежні версії» — подача взаємовиключних пояснень певної події чи явища. Застосування цього методу спричиняє когнітивний дисонанс — внутрішній конфлікт, який виникає внаслідок зіткнення у свідомості людини несумісних суджень, ідей, переконань, які заперечують одне одного. Пропаганда навмисне поширює взаємозаперечні версії, щоб спричинити в людей відчуття розгубленості, невпевненості та нав’язати враження, що «не все так однозначно», а «всієї правди ми ніколи не дізнаємося». Людина, у свідомості якої виник когнітивний дисонанс, навряд чи намагатиметься відшукати правдиву версію реальності. На це і розраховує пропаганда.

Синдром самозванця

Синдром самозванця (англ. Impostor (imposter) syndrome) — психологічне явище (синдром), за якого людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям та зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — ошуканці і не заслуговують на успіх, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, створивши образ розумнішої та компетентнішої людини, ніж є насправді.

Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — це психологічний феномен, при якому особа потерпає від масової невпевненості у власних здібностях, досягненнях та успіхах і не здатна інтерналізувати свої особисті успіхи. Незважаючи на очевидні докази своїх здібностей, люди з цим синдромом переконані, що вони підробили свій успіх і не заслужили його. Досягнення, які інші вважають успіхом, люди з цим синдромом пояснюють везінням, збігом обставин або переоцінкою власних здібностей з боку навколишніх. У деяких з цих людей невпевненість у собі настільки виражена, що вони вважають себе самозванцями і живуть у постійному страху, що інші можуть помітити їхню уявну відсутність здібностей і викрити їх як самозванців

 

Синдром сироти

Синдром психологічного сирітства, комплекс сироти - комплексне явище, що полягає в психологічній відчуженості людини від батьків, відсутності з ними взаємної прихильності, і включає всі негативні, психопатологічні наслідки даного відчуження.

Комплекс сироти (жертви), він же комплекс неповноцінності, поразницька, мозахистична особистість, описується також як співзалежність, нестача автономності чи залежність від тяжкого життя. У той час як нормативним є прагнення зменшити страждання, людина з комплексом сироти начебто спеціально їх шукає. Знайомі з дитинства з втратами та недостатнім емоційним відгуком, зі звинуваченням як методом виховання, з проявами насильства та жорстоким поводженням такі люди не вірять, що можуть бути цінними для когось якщо не страждають.

Інерція мислення

Інерція мислення (інертність мислення, психологічна інерція, ментальна ригідність) - протилежність фантазії, уяві, креативності. Полягає в замкнутості мислення на існуючій системі, небажання піти від поточних уявлень і постулатів. Нездатність іти новими шляхами в рішенні задач. Людина орієнтується на вже відомий йому досвід, намагається спроектувати умови вже вирішених завдань на новий питання. Таким чином, можна говорити про шаблонності підходу, мислення в цілому.

Інерція мислення корисна і необхідна в повсякденному житті. Вона звільняє від необхідності вирішувати те, що вже було вирішено.

Одночасно це основна перешкода на шляху відкриття нових речей.

Синдром Стендаля

Синдро́м Стенда́ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові ознаки — прискорене серцебиття, запаморочення, можлива втрата свідомості і навіть галюцинації. З'являються вони в той момент, коли людина знаходиться під впливом творів мистецтва. Саме тому найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, в музеях, на виставках — тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак прояви може спричинити і надмірна краса природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної людини.

Синдром Стендаля або флорентійський синдром - психогенна реакція, що характеризується частим серцебиттям, запамороченням та галюцинаціями, які спричиняє стрес від естетичних переживань. Термін запропонований італійським психіатром Граціеллою Магеріні, але не закріплений у професійній літературі і не включається до наукових класифікацій.