Дискурс

Дискурс (фр. discourse — розмова; лат. discursus — розмірковування ) — тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, тривалий у часі процес, утілений у певній (іноді значній) кількості повідомлень; мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, друковану, паралінгвальну тощо), відбувається у межах одного чи кількох каналів комунікації, регулюється стратегіями і тактиками учасників спілкування і являє собою складний синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування. Д. має своїм результатом формування різноманітних текстів і мовленнєвих жанрів.

Гештальт

Німецьке слово Gestalt означає форму, фігуру, цілісний образ. У психології гештальт - це структура, яка сприймається як єдине ціле, а не як сукупність окремих елементів. Класичний приклад: мелодія – це не набір окремих звуків, а єдине ціле – гештальт. Тому ми можемо впізнати знайому мелодію, навіть якщо вона зіграна на різних інструментах.

Гештальт - це своєрідний феномен незавершеної дії. Все життя людини складається з гештальтів, які можуть бути тривалими або короткими, маленькими або великими. Це поняття включає в себе не тільки взаємини з людьми в особистій, ділової або сімейної області, а й людські бажання, потреби, наміри і навіть імпульси. Кожен гештальт має свій початок і закінчення. Коли людина задоволена тим, як закінчилося будь-яка з його історій взаємодії з навколишнім світом і людьми, тоді гештальт закривається. На жаль, протиріччя, неможливість завершити розпочате з вини інших людей, не дають гештальту завершитися. Таким чином, людина постійно повертається в минуле. 

Гештaльтпсихологія — загальнопсихологічний напрямок, пов'язаний зі спробами пояснення насамперед сприйняття, мислення та особистості. Як основний пояснювальний принцип гештальтпсихологія висуває принцип цілісності.

КОУЧ

КОУЧ (англ. сoach — персональний тренер) — професіонал, який, по-перше, вміє бачити і цінити в людині позитивний потенціал і, по-друге, володіє спеціальними знаннями і навичками, що дозволяють йому допомогти людині самій побачити і розвинути цей потенціал за дуже короткий термін.

Як правило, К. - це професійний психолог, який допомагає знайти людям їх приховані резерви. А відшукавши їх, веде до поставленої мети. Адже завдання коуча – не нав’язувати свої ідеї і не пропонувати власний варіант виходу з ситуації, що склалася, а створити психологічні умови для того щоб людина змогла зробити це самостійно. Коуч по суті своїй скоріше не наставник, а уважний співрозмовник. Адже він не навчає і порад ніяких не дає.

Коучинг (від англ. coaching — тренерство), вишкіл — метод здійснення консалтингу й тренінгу, в якому спеціальна людина, «коуч», допомагає іншим людям досягнути певної цілі в професії чи в особистому житті. На відміну від наставництва, коучинг зосереджується на досягненні конкретної цілі способом, який людині належить зрозуміти самотужки. Завдання коуча полягає передусім у допомозі з відшукування цього способу. Джерела коучингу лежать у спортивному тренерстві, позитивній, когнітивній та організаційній психології, в уявленні про усвідомлене життя й можливостях постійного й цілеспрямованого розвитку людини.

ВСТАВНІ СЛОВА, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, РЕЧЕННЯ

ВСТАВНІ СЛОВА, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ, РЕЧЕННЯ
засіб стилістичного синтаксису. Слова, словосполучення і речення, які вводяться в інше речення, але синтаксично з ним не пов’язані, інтонаційно відокремлюються від нього і вносять додаткові повідомлення, уточнення чи пояснення до змісту основного речення.

ВЧЕННЯ ПРО ТРИ СТИЛІ

ВЧЕННЯ ПРО ТРИ СТИЛІ
гармонійна стилістична система, яку започаткували Цицерон, Квінтіліан та ін., в Україні — Феофан Прокопович: стиль простий (низький) ощадливий, ясний, скромний, позбавлений тропів, потребує слів невишуканих, комунікативних, поширений у буденному житті; стиль високий (піднесений) багатий, насичений тропами і фігурами, стандартно відпрацьований, призначений для святкових промов і високого чину; стиль середній (поміркований) позбавлений крайностей низького і високого. Ритори вважали його ідеалом доброї мови, мірою такту.

АНТИТЕЗА

АНТИТЕЗА
(від гр. antithesis — протиставлення) стилістична фігура, що характеризується симетричною будовою і різким протиставленням понять, образів, думок: Рання пташка росу п‘є, а пізня — сльозу ллє.

Антитеза, антитезис (від грец. ἀντίθεσις «протиставлення») — риторичне протиставлення, стилістична фігура контрасту в художній чи ораторській мові, що полягає в різкому протиставленні понять, положень, образів, станів, пов'язаних між собою загальною конструкцією або внутрішнім змістом.

САЄНТИСТИ

САЄНТИСТИ - члени релігійної організації, заснованої 1879 у США М. Едді-Бейкер під назвою Church of Chrіst Scіentіst (Церква християнського вчення); їхня доктрина поєднує гностичну інтерпретацію Біблії з методом душевної терапії.