АНТИТЕЗА
(від гр. antithesis — протиставлення) стилістична фігура, що характеризується симетричною будовою і різким протиставленням понять, образів, думок: Рання пташка росу п‘є, а пізня — сльозу ллє.
Антитеза, антитезис (від грец. ἀντίθεσις «протиставлення») — риторичне протиставлення, стилістична фігура контрасту в художній чи ораторській мові, що полягає в різкому протиставленні понять, положень, образів, станів, пов'язаних між собою загальною конструкцією або внутрішнім змістом.
Антитеза (протиставлення) — багатозначний термін, що залежно від контексту може означати:
- У логіці — судження, яке суперечить тезі. Антитеза є необхідною складовою частиною непрямого доведення.
- У філософії Гегеля — один зі ступенів визначення думки, заперечення тези.
- У літературі — стилістична фігура, протиставлення контрастних явищ, образів і понять. В основі антитези часто лежать антоніми. Наприклад: «Згинь старе із мріями — йди нове з героями» (Павло Тичина). Антитеза вживається в ліриці, художній публіцистиці, поширена як ораторський прийом.
Наприклад: Так, тут це все було: і жага до вбивства, і жага до любові. (Chr. Wolf, «Kasandra»).
Антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом.
Внаслідок подібного порівняння думка письменника набуває більшої гостроти й виразності.
Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом. У літературних творах антитеза – це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, яке підсилює імпресію від прочитаного, робить текст яскравіше та цікавіше.
Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів – це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у вірші створюватимуть враження протилежних явищ
Приклади антитези:
«Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе» (Т. Шевченко).
«Усі ми в золоті і голі» (Т. Шевченко).
«У тій хатині, у раю, // Я бачив пекло…» («Якби ви знали, паничі»Т. Шевченко).
«Ситий голодного не розуміє» (прислів’я)
«Багатство дме, а бідність вдвоє гне».(прислів’я)
“Всякий, хто вище, то нижчого гне, — Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.” (І. Котляревський)
Принцип антитези лежить в основі роману «Війна і мир» Л. Толстого, поеми «Давня казка» Лесі Українки.
