Деменція

Деменція — це синдром, який впливає на роботу мозку. Основними його симптомами є проблеми з пам’яттю, мисленням, мовленням і виконанням повсякденних завдань. Також у людей з деменцією бувають зміни емоційного стану, сприйняття і поведінки.

Деме́нція (лат. dementia — безумство) — синдром стійкого порушення когнітивних функцій внаслідок органічного ураження мозку.

Деменція — це синдром, що характеризується стійким зниженням пізнавальної діяльності, повною або частковою втратою пам’яті та раніше набутих навичок. У народі носить назву «старечий маразм», проте часом він вражає не лише старих людей.

Деменція — це не конкретне захворювання, а скоріше синдром, викликаний різними порушеннями, що вражають мозок. Найпоширенішою причиною деменції є хвороба Альцгеймера, на яку припадає 60-80% випадків. Інші причини включають судинну деменцію, деменцію з тільцями Леві, лобно-скроневу деменцію та інші менш поширені захворювання.

Деменція може розвиватися у людини роками й навіть десятиліттями до появи перших симптомів.

Прогресування деменції поділяють на три умовні стадії:

• рання (м’яка) стадія;
• середня (помірна) стадія;
• пізня (важка) стадія.

Ці етапи — лише орієнтир, тож такий поділ є доволі умовним. Варто розуміти, що кожна людина індивідуальна, а значить і деменція може мати різні прояви. Це, зокрема, залежить і від тих недуг, які спричинили цей синдром.

Важливим також є те, що деменція — це не лише ментальне порушення. Адже синдром вражає мозок, який відповідає за весь організм: спочатку порушуються когнітивні функції, а розвиток хвороби впливає і на фізичні функції організму.

***

Деменція відноситься до групи симптомів, пов’язаних із погіршенням пам’яті, мислення та інших когнітивних здібностей, які заважають повсякденній діяльності людини. Це не конкретне захворювання, а скоріше синдром, викликаний різними порушеннями, що вражають мозок. Найпоширенішою причиною деменції є хвороба Альцгеймера, на яку припадає 60-80% випадків. Інші причини включають судинну деменцію, деменцію з тільцями Леві, лобно-скроневу деменцію та інші менш поширені захворювання.
Деменція, як правило, прогресує з часом, при цьому симптоми погіршуються, оскільки основне пошкодження мозку стає більш серйозним. Це може мати глибокий вплив на окремих людей, їхні сім’ї та опікунів, оскільки поступово погіршує здатність виконувати повсякденні завдання та зберігати незалежність.

Фактори ризику деменції 

•    Вік: ризик деменції зростає з віком, хоча це не є нормальною частиною старіння.

•    Генетика: сімейна історія деменції або певні генетичні фактори можуть збільшити ризик.

•    Серцево-судинні фактори ризику: такі стани, як високий артеріальний тиск, високий рівень холестерину, діабет, ожиріння та куріння, пов'язані з вищим ризиком деменції.

•    Травми голови: повторні травми голови або важкі черепно-мозкові травми можуть збільшити ризик.

•    Фактори способу життя: недостатня фізична активність, нездорове харчування, надмірне вживання алкоголю та куріння можуть сприяти ризику деменції.

•    Психічне здоров'я: такі стани, як депресія, тривога та соціальна ізоляція, можуть підвищити ризик деменції.

•    Освіта та когнітивний резерв: нижчий рівень освіти та обмежена когнітивна стимуляція протягом життя можуть збільшити ризик.

Симптоми деменції 

•    Втрата пам'яті: труднощі із запам'ятовуванням останніх подій або інформації.

•    Труднощі зі спілкуванням: важко знайти слова, стежити за розмовами або висловлювати думки.

•    Порушення міркувань і суджень: труднощі з прийняттям рішень, вирішенням проблем або розумінням концепцій.

•    Розгубленість і дезорієнтація: заблукати в знайомих місцях, втрачати відчуття часу або забувати зустрічі.

•    Порушення зорового сприйняття: труднощі з розпізнаванням об’єктів або облич або оцінкою відстані.

•    Зміни особистості та поведінки: перепади настрою, дратівливість, збудження або зміни особистості.

•    Втрата мотивації: відсутність інтересу до діяльності, апатія або відмова від соціальних взаємодій.

Важливо зазначити, що випадкові провали в пам’яті або труднощі з когнітивними завданнями не обов’язково означають, що хтось має деменцію. Однак, якщо ці симптоми стають частими або серйозними та заважають повсякденному життю, важливо проконсультуватися з лікарем для оцінки та діагностики. 

Причини

1.    Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою причиною деменції, на яку припадає 60-80% випадків. Вона характеризується накопиченням аномальних білкових відкладень у мозку, включаючи бета-амілоїдні бляшки та клубки тау. Ці білкові агрегати призводять до пошкодження нейронів і загибелі клітин, особливо в областях, відповідальних за пам'ять і пізнання.

2.    Судинна деменція: виникає, коли спостерігається зниження кровотоку до мозку, часто через такі стани, як інсульт, захворювання дрібних судин або інші судинні розлади. Пошкодження мозку є наслідком ішемії (нестачі кисню) і може спричинити когнітивні порушення, як правило, поетапно.

3.    Деменція з тільцями Леві (LBD): характеризується наявністю аномальних білкових відкладень, які називаються тільцями Леві, у мозку. Ці відкладення порушують функцію нейронів і зв’язок, що призводить до зниження когнітивних функцій, моторних симптомів (подібних до хвороби Паркінсона) і коливань пильності та уваги.

4.    Лобно-скронева деменція (ЛСД): лобно-скронева деменція охоплює групу розладів, що характеризуються прогресуючою дегенерацією лобової та скроневої часток мозку. Ця дегенерація впливає на поведінку, особистість, мову та виконавчі функції. ЛСД може бути пов’язана з аномальними білковими агрегатами, такими як тау, TDP-43 або FUS.

5.    Хвороба Гантінгтона - це генетичне захворювання, спричинене мутацією гена Гантінгтона. Мутація призводить до вироблення токсичної форми білка гантінгтина, який накопичується в клітинах мозку, зокрема в базальних гангліях. Хвороба Гантінгтона характеризується прогресуючою руховою дисфункцією, зниженням когнітивних функцій і психіатричними симптомами.

6.    Деменція при хворобі Паркінсона: виникає як ускладнення хвороби Паркінсона, нейродегенеративного розладу, що характеризується втратою нейронів, що виробляють дофамін, у мозку. На додаток до моторних симптомів, таких як тремтіння та ригідність, деменція при хворобі Паркінсона включає зниження когнітивних функцій, включаючи дефіцит пам’яті, уваги та виконавчих функцій.

7.    Хвороба Кройцфельда-Якоба (ХКЯ) – це рідкісний, швидко прогресуючий нейродегенеративний розлад, спричинений інфекційними пріонами. Це призводить до руйнування тканин мозку, що призводить до швидкого загострення деменції разом з іншими неврологічними симптомами, такими як ригідність м’язів, мимовільні рухи та психіатричні симптоми.

8.    Змішана деменція: деякі люди можуть мати комбінацію хвороби Альцгеймера та судинної деменції, відомої як змішана деменція. Ця комбінація може призвести до більш швидкого зниження когнітивних функцій і різноманітних проявів симптомів.

Патогенез деменції 

1.    Нейродегенерація: багато типів деменції, включаючи хворобу Альцгеймера, лобно-скроневу деменцію та деменцію з тільцями Леві, включають прогресуючу дегенерацію нейронів у певних областях мозку. Ця дегенерація порушує нейронну комунікацію та призводить до зниження когнітивних функцій. При хворобі Альцгеймера, наприклад, накопичення аномальних білків, таких як бета-амілоїд і тау, призводить до дисфункції нейронів і смерті.

2.    Неправильне згортання та агрегація білка. Аномальна агрегація білка є характерною ознакою кількох нейродегенеративних захворювань, які викликають деменцію. Такі білки, як бета-амілоїд, тау, альфа-синуклеїн і TDP-43, можуть неправильно згортатися й агрегувати, утворюючи токсичні білкові відкладення в мозку. Ці агрегати перешкоджають функціонуванню клітин, порушують передачу нейронних сигналів і сприяють загибелі нейронів.

3.    Нейрозапалення: запальні процеси в головному мозку відіграють певну роль у патогенезі деменції. Хронічне запалення, що характеризується активацією мікроглії та астроцитів, може сприяти пошкодженню та дегенерації нейронів. Запальні реакції можуть бути викликані такими факторами, як білкові агрегати, судинна дисфункція або окислювальний стрес.

4.    Окислювальний стрес: підвищене виробництво активних форм кисню (АФК) і порушення антиоксидантного захисту можуть призвести до окислювального пошкодження нейронів та інших клітин мозку. Окислювальний стрес сприяє нейрональній дисфункції, пошкодженню ДНК, перекисному окисленню ліпідів і окисленню білків, які всі беруть участь у патогенезі деменції.

5.    Судинні фактори ризику, такі як гіпертонія, діабет і атеросклероз, можуть сприяти розвитку судинної деменції через порушення кровотоку в мозку. Зменшення церебрального кровотоку позбавляє нейрони кисню та поживних речовин, що призводить до ішемічного пошкодження, ураження білої речовини та смерті нейронів.

6.    Мітохондріальна дисфункція: дисфункція мітохондрій, органел, що виробляють енергію в клітинах, була причетна до патогенезу деменції. Мітохондріальна дисфункція може погіршити енергетичний обмін, збільшити окислювальний стрес і викликати апоптоз (загибель клітин), сприяючи нейродегенерації.

7.    Синаптична дисфункція: синаптична втрата та порушення нейронних кіл є загальними ознаками деменції. Аномальні білкові агрегати, запалення та інші патологічні процеси можуть порушувати синаптичну функцію, що призводить до дефіциту нейротрансмісії та синаптичної пластичності, які лежать в основі когнітивних порушень.

Розуміння складної взаємодії цих патологічних механізмів має вирішальне значення для розробки цілеспрямованих втручань для запобігання, уповільнення або лікування деменції. Дослідження патогенезу деменції тривають з метою визначення нових терапевтичних цілей і стратегій для боротьби з цим руйнівним станом.

Діагностика деменції

•    Оцінка когнітивних здібностей. Для оцінки пам’яті, уваги, мови, виконавчих функцій та інших когнітивних здібностей використовуються різні когнітивні тести та інструменти перевірки. Приклади тестів, які часто використовуються, включають Mini-Mental State Examination (MMSE), Montreal Cognitive Assessment (MoCA) і Clock Drawing Test.

•    Нейропсихологічна оцінка: може бути виконана для отримання більш детальної оцінки когнітивних функцій і визначення конкретних областей порушення. Це може включати серію стандартизованих тестів, які проводить нейропсихолог.

•    Лабораторні тести: можна провести аналізи крові, щоб виключити оборотні причини когнітивних порушень, такі як дефіцит вітамінів, захворювання щитовидної залози або інфекції. У деяких випадках можуть бути рекомендовані додаткові тести, такі як візуалізація мозку або аналіз спинномозкової рідини, щоб допомогти діагностувати певні типи деменції або виключити інші захворювання.

•    Візуалізація мозку: структурні дослідження мозку, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ) або комп’ютерна томографія (КТ), можуть допомогти визначити структурні зміни в мозку, такі як атрофія, інфаркти або аномальні відкладення білка. Функціональні методи візуалізації, такі як позитронно-емісійна томографія (ПЕТ), також можуть бути використані для оцінки метаболізму мозку або виявлення аномального накопичення білка, пов’язаного з певними типами деменції.

•    Діагностичні критерії: деменція зазвичай діагностується на основі встановлених діагностичних критеріїв, таких як ті, що викладені в Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM-5) або Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10). Ці критерії допомагають стандартизувати діагностику та класифікацію деменції на основі специфічних клінічних особливостей та основних причин.

•    Мультидисциплінарна оцінка: у деяких випадках для проведення комплексної оцінки та розробки індивідуального плану догляду може бути використаний підхід міждисциплінарної команди із залученням різних медичних працівників, включаючи неврологів, психіатрів, нейропсихологів, соціальних працівників і ерготерапевтів.

Важливо зазначити, що діагностувати деменцію може бути складно через різноманітність основних причин і симптоми, що збігаються з іншими захворюваннями. Ретельне обстеження досвідченими медичними працівниками має важливе значення для точної діагностики деменції, визначення основної причини та розробки відповідного плану лікування. Рання діагностика також може сприяти своєчасному втручанню та підтримці окремих осіб та їхніх родин.

Аналізи в діагностиці деменції

Лабораторні тести відіграють вирішальну роль у діагностиці деменції, допомагаючи виключити оборотні причини когнітивних порушень і визначити основні захворювання, які можуть сприяти або імітувати симптоми деменції. 

•    Загальний аналіз крові: може допомогти виявити анемію, інфекції або інші захворювання крові, які можуть вплинути на когнітивні функції.

•    Біохімічний аналіз крові: вимірює рівні глюкози, маркерів функції нирок (наприклад, креатиніну, азоту сечовини крові) і ферментів печінки. Аномалії цих параметрів можуть вказувати на метаболічні або ендокринні розлади, які можуть сприяти когнітивним порушенням.

•    Аналізи на функцію щитовидної залози: для оцінки функції щитовидної залози вимірюють рівні тиреотропного гормону (ТТГ) і вільного тироксину (вТ4). Розлади щитовидної залози, такі як гіпотиреоз або гіпертиреоз, можуть викликати симптоми, схожі на деменцію, і їх слід виключити.

•    Рівень вітаміну B12 і фолієвої кислоти: дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти може призвести до когнітивних розладів, нейропатії та інших неврологічних симптомів. Аналізи крові можуть допомогти виявити днфіцити та скерувати відповідні добавки.

•    Маркери запалення: такі тести, як С-реактивний білок (СРБ) або швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), можуть бути призначені для оцінки системного запалення, яке було причетне до нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера.

•    Електроліти сироватки: аномалії рівнів електролітів, таких як натрій, калій, кальцій або магній, можуть вплинути на роботу мозку та когнітивні функції. Дослідження електролітів сироватки особливо важливі для оцінки стану гідратації та метаболічного дисбалансу.

•    Серологія сифілісу: інфекція сифілісу може викликати нейросифіліс, стан, що характеризується неврологічними симптомами, включаючи когнітивні порушення. Рекомендується аналіз крові на наявність антитіл до сифілісу, особливо у випадках атипового прояву деменції або факторів ризику зараження сифілісом.

•    Тестування на ВІЛ: ВІЛ-інфекція може призвести до нейрокогнітивних розладів, включаючи ВІЛ-асоційовану деменцію. Скринінг на ВІЛ-інфекцію може бути рекомендований, особливо особам з факторами ризику інфікування ВІЛ або незрозумілим зниженням когнітивних функцій.

Лікування деменції

Хоча наразі не існує ліків від більшості типів деменції, включаючи хворобу Альцгеймера, існують різні підходи до лікування, спрямовані на управління симптомами, уповільнення прогресування захворювання та покращення якості життя. Стратегії лікування деменції зазвичай включають комбінацію медикаментів, нефармакологічних втручань і підтримуючої терапії. 

1.    Ліки:
•    Інгібітори холінестерази: такі препарати, як донепезил, ривастигмін і галантамін, зазвичай призначають для покращення когнітивних функцій і полегшення симптомів втрати пам’яті, сплутаності свідомості та дезорієнтації при хворобі Альцгеймера та деяких випадках деменції з тільцями Леві.
•    Мемантин: цей препарат використовується для регулювання активності глутамату в мозку та може допомогти покращити когнітивні функції та поведінку при помірній та важкій хворобі Альцгеймера.
•    Антидепресанти або антипсихотропні препарати: ці ліки можуть бути призначені для лікування нейропсихіатричних симптомів, таких як депресія, тривога, збудження, галюцинації або марення. Однак їх слід застосовувати з обережністю через можливі побічні ефекти та підвищений ризик побічних ефектів у літніх людей із деменцією.

2.    Нефармакологічні втручання:
•    Когнітивна стимуляція: участь у розумово стимулюючих заходах, таких як головоломки, ігри або терапія спогадами, може допомогти зберегти когнітивні функції, сприяти здоров’ю мозку та покращити якість життя.
•    Фізичні вправи: регулярна фізична активність, адаптована до здібностей людини, може покращити здоров’я серцево-судинної системи, рухливість і настрій, а також може сприятливо впливати на когнітивні функції.
•    Соціальна залученість: підтримка соціальних зв’язків і участь у громадських заходах може допомогти зменшити відчуття самотності, депресії та ізоляції, а також може уповільнити когнітивний спад.
•    Харчова підтримка: збалансоване харчування, багате фруктами, овочами, цільнозерновими продуктами та нежирними білками, може підтримувати загальний стан здоров’я та когнітивні функції. Харчові добавки, такі як омега-3 жирні кислоти або вітаміни, також можуть бути розглянуті, хоча докази, що підтверджують їхню ефективність, обмежені.

3.    Поведінкові інтервенції:
•    Поведінкова терапія: такі методи, як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) або поведінкові стратегії управління, можуть допомогти впоратися зі складною поведінкою, сприяти розслабленню та покращити навички подолання як для людей із деменцією, так і для осіб, які за ними доглядають.
•    Зміни навколишнього середовища: створення сприятливого та безпечного середовища з чіткими підказками, звичними процедурами та зменшенням сенсорних подразників може допомогти звести до мінімуму плутанину, збудження та поведінку, що блукає.

4.    Підтримка та освіта опікунів:
Забезпечення освіти, навчання та емоційної підтримки опікунів має важливе значення для вирішення проблем догляду за хворими на деменцію. Доглядальникам може бути корисно дізнатися про деменцію, методи спілкування, стратегії управління стресом і практики самообслуговування.

5.    Клінічні випробування та дослідження. Участь у клінічних випробуваннях і дослідженнях, що вивчають нові методи лікування, втручання та діагностичні засоби для деменції, може надати доступ до інноваційних методів лікування та сприяти прогресу в лікуванні деменції.

Важливо проконсультуватися з медичними працівниками, зокрема лікарями, неврологами, геріатрами та фахівцями з лікування деменції, щоб розробити індивідуальний план лікування з урахуванням потреб і вподобань кожної людини з деменцією. Регулярний моніторинг, повторна оцінка та коригування плану лікування є важливими для оптимізації результатів і якості життя людей з деменцією.

Див. також: Кретинізм