АФЕКТИВНІ ДІТИ (англ. affective children) — діти, у яких через постійне незадоволення будь-яких істотних для них потреб виникають і стають досить стійкими важкі емоційні переживання і пов'язані з ними форми поведінки (див. фрустрація).
Характеристика афективних дітей залежить від змісту незадоволеної потреби та її співвідношення з іншими потребами дитини та всією її особистістю.
1. Одні діти, намагаючись зберегти звичну самооцінку, відкидають неуспіх, що спіткав їх: причину його виникнення вони приписують не залежним від них обставинам, звинувачуючи при цьому оточуючих, і не тільки не знижують, але можуть навіть підвищувати свій рівень домагань. У таких дітей спостерігаються прояви бравади, зарозумілості, фрондування, агресивна поведінка, надмірне прагнення самоствердження, негативізму.
2. Інші діти, навпаки, прагнуть досягти успіху з допомогою постановки легших, свідомо досяжних їм цілей. Ці діти характеризуються невпевненістю у собі, страхом розчарування у своїх можливостях. Вони відрізняються підвищеною уразливістю, підозрілістю, вразливістю тощо.
Тривале збереження афективних переживань та афективних форм поведінки призводить до того, що останні закріплюються та стають відносно стійкими рисами характеру. Правильне з педагогічної точки зору дозвіл внутрішнього конфлікту передбачає приведення у відповідність самооцінки дитини та рівня домагань дитини з її реальними здібностями. Досвід педагогічної роботи з афективними дітьми показує, що й педагогічне втручання здійснено своєчасно, воно попереджає розвиток в дітей віком афективних форм поведінки. В іншому випадку навіть зняття афективних переживань не знищує форм поведінки, що закріпилися, і потрібна тривала робота з перевиховання дітей.
Див. АФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТІ
