Манса́рда (від фр. mansarde) и, ж. Житлове приміщення на горищі з похилою стелею або стіною.
Манса́рда — поверх у горішньому просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилого або ламаного даху. Назву отримала на честь архітектора Франсуа Мансара (фр. François Mansart), який у 1630 році вперше використав підпокрівельний горищний простір для житлових та господарських цілей.
Манса́рда, мансардний поверх — експлуатований горищний простір (як житлове, так і нежитлове приміщення), що утворюється на останньому поверсі будинку (або його частини) з похилим дахом.
Переваги мансандри
- Внутрішній простір будинку при цьому використовується максимально;
- Використання інфраструктури старої будівлі;
- Збільшення житлової площі рахунок використання горищного приміщення;
- Економічна вигода - вартість квадратного метра складається з утеплення та оздоблення, оскільки витрати на зведення покрівлі все одно неминучі;
- Вартість будинку істотно збільшується.
- Вирішення проблеми ущільнювальної забудови;
- Надання будівлі завершеного вигляду, покращення її зовнішнього вигляду;
- Скорочення тепловтрат через дах; зниження енергоспоживання всього будинку в зимовий період;
- Можливість надбудови без використання важкої вантажопідйомної техніки та без відселення мешканців;
- Більш теплий поверх порівнянно з фасадними;
- Скошені стелі дають волю дизайнерській думці;
- Можливість створення лофта.
Їхнім приміщенням була мансарда - низенька кімнатка на горищі, під самісіньким дахом (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 64); Дивовижне місто [Париж], на один поверх вище за всі інші бачені Михайлом міста, бо тут кожен будинок мав неодмінно мансарду (Загреб., Європа. Захід, 1961, 42).
