 |
| "Увага! П'ята колона чатує!» (плакат республіканців, Іспанія) |
П'ята колона – це неформальна організація всередині країни, яка зазвичай фінансується з-за кордону, а діяльність її спрямована на руйнування країни, але замаскована під народний рух чи політичну партію. Так би мовити, політичні диверсанти.
П'ята колона – фігуральне окреслення таємних прихильників ворога, які провадять диверсійну чи шпигунську діяльність або ж готові до цього; поняття вжите вперше 1936 під час громадянської війни в Іспанії, коли 4 колони армії ген. Ф. Франко атакували Мадрид, а п. к. (його прихильники в місті) мала вчинити диверсію зсередини.П'ята колона (ісп. quinta columna) — узагальнювальна назва групи осіб, які ведуть відкриту або приховану підривну діяльність усередині іншої групи осіб чи країни у спосіб, вигідний зовнішньому ворогу.
П'ята колона - політичний термін, під яким мається на увазі громадян, які діють в інтересах третіх держав, проти влади своєї країни.
П'ята колона - так називають прихованих прихильників ворога, "чужих серед своїх" шкідників, що затесалися поміж власного народу, які або вже провадять підривну чи шпигунську діяльність, або ж готові по команді за це взятися. "П'ята колона" - це внутрішній ворог, який чинить шкоду країні, в якій живе, – сіє паніку, розповсюджує чутки та дезінформацію, просуває ворожі наративи, шпигує, здійснює диверсії та саботаж.
У ширшому сенсі, «п'ята колона» – це група людей, яка підриває велику за розміром групу зсередини, як правило, на користь ворожої сторони (групи, країни, національності). Діяльність «п'ятої колони» може бути явною чи таємною, але основна мета завжди є замаскованою. Зібрані завдяки п'ятій колоні сили можуть бути мобілізовані для підтримки нападу ззовні. Підпільні методи боротьби «п'ятої колони» проти більшої групи можуть містити саботаж, дезінформацію або шпигунство. Таємні прихильники зовнішніх ворогів намагаються розвалити все зсередини.
Основна мета «п'ятої колони» – зміна влади в країні на таку, яка буде угодна зарубіжним власникам, за рахунок народного повстання та державного перевороту. Для цього, вочевидь, потрібно переманити на свій бік достатню кількість людей.
«П'ята колона» має своїх лідерів, яких навчають та спрямовують іноземні фахівці. Ці лідери повинні добре розумітися на психології людей, бути майстрами в ораторському мистецтві, розуміти менталітет народу, щоб достукатися до нього. Для поширення своїх ідей "п'ята колона" використовує свої ЗМІ, як правило, опозиційні. У сучасному світі такими ЗМІ можуть бути і спільноти в соціальних мережах, і канали на відеосервісах.
Для силового повалення влади «п'ята колона» нерідко залучає бойовиків серед молоді. Говорячи простими словами, «п'ята колона» – це зрадники, які вдають з себе патріотів, але дестабілізують ситуацію в країні і чекають на команду від закордонного господаря для більш рішучих дій.
Уперше поняття "п'ята колона" вжите під час громадянської війни в Іспанії, коли Мадрид підпирала армія генералісимуса Франсиско Франко. Під його керівництвом 1936 року військове командування країни збунтувалося проти комуністичного Народного фронту, що переміг на виборах до парламенту й уже сформував уряд. Поплічник Франко – генерал Еміліо Молі, наступаючи на іспанську столицю, заявив, що, крім чотирьох армійських колон, якими командує, він має ще п'яту - в самому Мадриді. У вирішальний момент вона вдарить із тилу.
Нобелівський лауреат Ернест Гемінґвей був тоді в Іспанії військовим кореспондентом. 1938 року, перебуваючи під артилерійським обстрілом у мадридському готелі "Флорида", американець написав п'єсу про іспанську розвідку. Назвав твір "П'ята колона".
Під час Другої світової "п'ятою колоною" в Європі почали називати нацистську агентуру в різних країнах, яку готували до захоплення Гітлером. Дуже поширеним цей ярлик став у Польщі та Чехословаччині, де німецькі національні меншини були особливо численні.
Власники російської компанії "НТВ"
володіють акціями українського каналу "1+1", телеканал "Інтер"
створений за участю російського "ОРТ", "Новий канал" підконтрольний
"Альфа-Груп", компанія "Лукойл" бере посильну участь в українському
політичному житті за допомогою каналу СТБ. Власне українське телебачення
переповнене російською продукцією. А на додаток до цього в Україні йде
пряма трансляція російських телеканалів. Не краще й на ринку преси. До того ж більшість власників українських медіа не є українцями.
Білоруський президент Олександр Лукашенко час від часу "п'ятою колоною" називає місцевих опозиціонерів. Має на увазі, що вони діють за гроші західних – "капіталістичних" – фондів.
"П'ята колона в Україні: загроза державності" – у цій книжці, виданій 2006 року, її автор політик і науковець Іван Діяк пише: "Власники російської компанії "НТВ" володіють акціями українського каналу "1+1", телеканал "Інтер" створений за участю російського "ОРТ", "Новий канал" підконтрольний "Альфа-Груп", компанія "Лукойл" бере посильну участь в українському політичному житті за допомогою телеканалу СТБ. Власне українське телебачення переповнене російською продукцією. І на додаток до цього в багатьох регіонах України йде пряма трансляція російських телеканалів. Не краще на ринку друкованих засобів масової інформації".
"Ось вони сідають за свої комп'ютери, заходять у мережу, відкривають "підшефні" сайти й починають "спілкуватися". Мета "спілкування" – "мочити" опонентів або ідею, яку ті сповідують, і навпаки – "розкручувати" того, на кого працюєш", – писав 2009-го у статті "Мочить хохлів в інтернеті – єсть така робота" тодішній головний редактор інформагенції УНІАН Олександр Харченко про проплачених інтернет-коментаторів, "тролів". Їхнє завдання – створювати громадську думку, потрібну замовнику.
Олександр Харченко додає: "Рівень літературної та політичної майстерності, звісно, різниться, але функція одна – "мочити" "хохлів", бандерівців, "Юща", а загально кажучи – Україну. Не так уже й важливо, де сидять "автори" – на Луб'янці, десь під Москвою, чи в російській глибинці. Байдуже і де саме вони отримують свій "гонорар" – безпосередньо в "органах", у бухгалтерії фірми, що формально не має жодного відношення до них, чи в PR-агентствах, що працюють на підряді. Важливо лише, що це не поодинокі ідейні "ентузіасти", а націлені на конкретний результат люди, технічно й фінансово забезпечені, з чіткою системою організації праці".
Читайте також:
