Совкодрочери

Совкодрочери - зневажливий сленговий вислів, яким характеризують людей, що палко ностальгують за радянським минулим (СРСР). Цей термін часто використовується для критики тих, хто ідеалізує той час і прагне повернути радянські порядки, ігноруючи або виправдовуючи злочини, дефіцит та тоталітаризм/

Умовно таких людей можна розділити на дві категорії:

• Старше покоління: Люди, які плутають власну молодість та приємні спогади про безтурботні роки життя з об'єктивними реаліями існування тоталітарної держави.
• Молодь: Люди, які не жили за часів СРСР, але формують свої уявлення про нього з ідеалізованих радянських фільмів, міфів про «ковбасу по 2.20» та пропагандистських наративів. 

Зазвичай це явище пов'язують із психологічною втечею від сучасних реалій і "повернення молодості", небажанням брати відповідальність за власне життя та впливом політичних маніпуляцій. Бажання відродити «совок» часто критикується як ознака застарілого світогляду та схильності до авторитаризму.

Читайте також:  Корисний ідіот

Цитата:

Дурням, малоросам і совкодрочерам присвячується

Не люблю я це слово "совкодрочери". Ну от не люблю. Не відповідає воно тим людям, яких так називають. Краще підійде слово "самодури". Але ж інтернетні простори називають їх совкодрочерами, тому змінювати традицію не буду.

Є дві категорії совкодрочерів:

1) Це пристаркуваті маразматичні ідіоти, які плутають власну молодість з гарним життям в країні. Вони бачили совок на власні очі і пам'ятають його. Вибірково так пам'ятають. Здебільшого ті часи, коли у них волосся було густіше та кучеряве. У жінок груди не висіли нижче пояса, а у чоловіків штани частіше були затісні.

Таким покажи фото молока в пірамідці, яке завжди протікало і ніколи не продавалось з сухими боками - вони аж слиною капають.

Їх ще можна зрозуміти. Молодість, вона завжди молодість і ностальгують вони не за радянщиною, а за власною молодістю. Хоча профукали вони її даремно і нічого гарного в їх молодості не було. Але ж тоді їм було все байдуже, як і сучасним юнакам.

2) Друга категорія - це цілковиті дурні, які совка в очі не бачили, але топлять за нього, наче вони власноруч його будували. Розповідають казки один одному про смачне морозиво, про ковбасу по 2.20 та "всьо тада била справєдліва".

А дзуськи. Не було ніякої справедливості. Якщо ти не партійний "бог", то на справедливість навіть не надійся. І обважать, і обдурять, і виженуть, і накричать, і обізвуть. Особливо в тих чергах з кілометр, які були в кожному магазині, в якому бодай щось продавалось. А продавалось не дуже й багато. Здебільшого з чорного входу, для своїх, за завищеною ціною, не завжди, і не все...

Це зараз ти зайшов в магазин, перемацав пів тони курячих ніжок і вибрав ті, які тобі подобаються. Ішовши до каси, прихопив майонеза, соку ананасового, трохи бананів, а на касі пів години ганяєш касира за тими сигаретами, які ти обрав з сотні варіантів. В совку всього цього не було. Неможливо було все це купити одночасно. Ані в одному магазині, ані в одному місті, ані в один день. Про банани - окрема історія. Африку автоматами засипали, а назад бодай банана привезти - розуму у совкової влади не вистачило.

Постійно розсипані крупи та борошно, смердюче молоко в кутку, завжди брудний та вонючий апарат з розливу соняшникової олії - ось атрибути совкового продуктового магазину. Ну і звичайно, в кожному магазині стояла продавчиня, яка тільки поглядом могла цвяхи гнути, а як відкривала рота, то в чоловіків ноги підкошувались.

До речі, про молоко. Не було воно гарним. Не дотримувався ніхто тих самих ГОСТів та й ці гости дозволяли таку гидоту називати продуктами, що ви собі навіть уявити не можете. Це зараз 40 типів молока, 10 сметани, 25 майонезів, 35 соусів і це тільки в тому маленькому магазині, що на кутку. Той самий, що в 100 метрах від дому, а не за кілометр, як при совку.

Це зараз ви штани порвали - пішли і купили нові. Це зараз в нас взуття на всі погоди, під різні наряди, на кожен випадок. А тоді, в совку, порвались, наприклад, кросівки... І що б ви робили? Та нічого. Бо не було в совку кросівок. Дубові туфлі, що не гнулисьнавіть від удару молотка - були. А кросівок не було.

І штани ви б не купили в рідному місті та селі, а поїхали б за ними в Київ чи ще куди далі. Бо поруч нічого нема в магазині. Або розмірів нема, або воно таке, що і на свиню гидко вдягати.

Дехто про освіту радянську згадує. Буцімто вона найкраща в світі була. Ну та сама освіта, яка примушувала мільйони людей заряджати воду і креми від телевізора. Яка навчила вкладати власні гроші в МММи та інші піраміди. Яка комп'ютер вважала "псевдонаукою", а коли отямилась, то навіть калькуляторами не змогла забезпечити магазини. До 2000 так і тицяли пальцями дерев'яні рахівниці.

Ну і про бублики... Хочете смачного бублика? А може чіпсів, круасанів, кексів, пончиків, тістечок, печива з шоколадом чи з іншими 100500 начинками? Хочете? То сходіть і купіть в найближчому магазині... І не кажіть, що це занадто дорого. Що? Чим запити все це? Так солодкої води з газом, без газа, соків, напоїв, йогуртів - безліч. Я їх навіть всіх назв не знаю. Ви знаєте? Ні? А чому? Може тому, що їх настільки багато, що не вміщаються в голові? Як і морозива, яке просто не вміщається в магазин. Ну от не вистачає місця в магазині, щоб всі варіанти морозива викласти в холодильниках. Невже всі не смачні? 

Тож не кажіть, що те життя було гарним. Не гарне воно було, не смачне, не справедливе. Може ви гарні були? Та навіть тут сумнів бере, бо гарна людина на схилі років в такого дурня не перетворюється, на якого перетворились ви.

Анатолій Яровед