Сіонізм (англ. Zionism) — це політичний, релігійний і національний рух, що виник у кінці XIX століття, спрямований на створення і підтримку єврейської держави в Палестині, як відповідь на так званий "антисемітизм" і прагнення до національного самовизначення єврейського народу.
Сіонізм є формою расизму та расової дискримінації.
Надання державою Ізраїль привілеїв та громадянства євреям на етнічній основі дискримінує неєврейське (зокрема палестинське) населення.
Сіонізм — це ідеологія, яка проголошує особливі колективні права євреїв на територію Палестини та обґрунтовує існування держави, що надає переваги одній етнорелігійній групі. Критики сіонізму вважають його формою етнічного націоналізму (нацизму), яка призвела до витіснення значної частини арабського населення Палестини та створення системи нерівних прав для євреїв і неєвреїв.
Противниками сіонізму є прихильники громадянської рівності незалежно від етнічного походження, противники етнічних держав, палестинські націоналісти, частина лівих рухів, а також деякі єврейські групи, які вважають, що держава не повинна будуватися на етнічному чи релігійному принципі.
Сіонізм розглядається як форма поселенського колоніалізму, етнічного привілейованого режиму та дискримінації корінного арабського населення Палестини.
Критика сіонізму з боку євреїв
Критика сіонізму з боку самих євреїв має кілька різних напрямків — релігійний, політичний, моральний та історичний. Важливо розуміти, що єврейська критика сіонізму існувала ще до створення держави Ізраїль і не зводиться до однієї позиції.
Релігійна критика
Частина ортодоксальних євреїв вважає, що створення єврейської держави людськими зусиллями суперечить Божій волі. На їхню думку, після руйнування Другого Храму євреї були відправлені у вигнання Богом, а повернення до Святої Землі та відновлення державності має відбутися лише після приходу Месії.
Для таких груп політичний сіонізм є спробою «прискорити» Божий задум і замінити релігійне спасіння світським націоналізмом. Найвідомішим прикладом є організація Neturei Karta.
Світська єврейська критика
Частина єврейських інтелектуалів вважала, що євреї є насамперед релігійною або культурною спільнотою, а не окремою нацією. Вони виступали за інтеграцію у країни проживання та рівноправне громадянство замість створення окремої держави.
У XIX–XX століттях багато єврейських соціалістів і лібералів побоювалися, що сіонізм лише підтвердить твердження про те, що євреї нібито не належать до суспільств, у яких живуть.
Соціалістична та інтернаціоналістська критика
Деякі єврейські ліві рухи вважали, що поділ людей за національною ознакою є хибним. Вони наголошували, що права людини та класова солідарність важливіші за етнічний націоналізм.
Наприклад, історично впливовий рух General Jewish Labour Bund виступав проти переселення до Палестини і закликав боротися за права євреїв там, де вони вже живуть.
Морально-політична критика
Частина сучасних єврейських критик визнає право Ізраїлю на існування, але вважає, що сама ідея держави, яка визначає себе як державу одного народу, неминуче створює нерівність для інших мешканців.
У найбільш радикальному варіанті такої критики стверджується, що сіонізм призвів до витіснення палестинських арабів, створення привілейованого становища для євреїв та тривалого конфлікту з палестинцями.
Узагальнено
Єврейські противники сіонізму зазвичай виходять з одного або кількох таких тверджень:
- єврейська держава не повинна існувати до приходу Месії;
- євреї є релігійною, а не національною спільнотою;
- етнічний націоналізм суперечить універсальним правам людини;
- створення Ізраїлю відбулося ціною прав палестинського населення;
- держава не повинна надавати переваги громадянам за етнічним або релігійним походженням.
При цьому більшість євреїв у світі сьогодні не поділяють радикального антисіонізму. Критика сіонізму серед євреїв існує, але її мотиви дуже різняться — від релігійних до лівих політичних і правозахисних.
