Мадагаскарський план

План «Мадагаскар» (Madagaskarplan) — план, що розроблявся в Третьому рейху (на продовження Угандійського плану Великобританії) щодо переселення євреїв з Європи на острів Мадагаскар.

Вперше про переселення європейських євреїв на Мадагаскар заговорив у 1885 році Пауль де Лагард. У 1920-ті роки його пропозицію обговорював такий діяч, як Арнольд Ліз. Перемир'я з Францією влітку 1940 року відкрило німцям можливість вимагати у переможеної держави предоставлення Мадагаскару для переселення євреїв на цей острів. 

Читайте по темі: Франко-польский Мадагаскарский план 1935-39 гг. и другие проекты переселения европейских евреев

Сіндром Хауса

Походження терміну: на ім'я головного героя серіалу "Доктор Хаус" Грегорі Хауса.

Доктор Хаус – сучасне перекладення персонажа Шерлока Холмса, геніального детектива, але при цьому соціопату, який не вміє будувати стосунки з людьми і не розуміє, як працюють соціальні зв'язки. Ще одним яскравим втіленням цього ж типу є Шелдон Купер з «Теорії Великого вибуху».

У чому суть: зустрічається спрощене розуміння цього синдрому як людини, яка в будь-якій, навіть необов'язковій для цієї ситуації, «ріже правду-матку» і висловлює людям всю правду в очі, якою б неприємною чи навіть недоречною вона не була.

Синдром Герміони

Походження терміну: на ім'я одного з основних персонажів серії фільмів про "Гаррі Поттера" (спочатку, звичайно, книг) Герміони Грейнджер.  

У чому суть: це яскравий приклад того, як мілленіали винайшли давно відоме поняття. Оскільки синдром Герміони – це по суті вже давно відомий синдром відмінниці та синдром рятівниці, лише яскравіше переназваний на ім'я відомого персонажа.  

Суть зводиться до того, що Герміона – надто правильна. Вона багатьма сприймається як занудна зубрилка, яка все і завжди намагається зробити правильно. Вона повернута на навчанні, постійно розумнічає, лізе з допомогою навіть там, де її про це не просять, сприймаючи чужі проблеми як свою особисту відповідальність, через що часом не може нормально спілкуватися з оточуючими. Геріміона стресує, якщо не може досягти найкращого результату. Успіхи у навчанні для Герміони Грейнджер мають не просто цінність, а надцінність.

«Случай Портного» (Жалоба Портного)

Жалоба Портного (варианты перевода «Случай Портного», «Синдром Портного», «Болезнь Портного»; англ. Portnoy's Complaint) — роман американского писателя Филипа Рота. Был опубликован в 1969 году. 

Главный герой романа «Жалобы Портного» — 33-летний американский еврей Александр Портной. Весь нарратив произведения является ретроспективным описанием жизни Портного, начиная с младенчества, которое он излагает своему психоаналитику. Также он постоянно жалуется на еврейские традиции и предубеждения.

В романе приводится самосозерцательная оценка еврейского невроза. Главный герой романа Александр Портной заявляет:

«Разве мог бы появиться психоанализ без евреев? Любое чертово мучение у нас, евреев, оказывается хуже, чем у всех остальных. Вы думаете, что я ненавижу сам себя? Гмм! Только попробуйте узнать, сколько обид у меня было на самом деле. Еврейство. Вся эта бессмысленная ерунда вокруг Рош-Хашаны. Почему евреи любят это сказочное дерьмо? Моя мать. Только дайте мне отдохнуть от ее постоянного: «Почему ты не станешь доктором, не женишься и не подаришь мне внуков?» Мой отец. Кастрированный и раболепный».

Кондомініум

Кондомініум — форма власності, за якою об'єкт/комплекс нерухомості юридично поділено на окремі частини, які призначені для житлових або інших потреб і є власністю окремих власників, та решту частин, які перебувають у спільній власності. Термін «кондомініум» для позначення форми власності на житлову нерухомість в основному поширений в англомовних країнах, проте схожі чи аналогічні механізми під різними назвами функціонують в багатьох країнах світу.

Кондомініум зазвичай визначають як єдиний комплекс нерухомого майна, що включає земельну ділянку у встановлених межах і розташований на ній житловий будинок, інші об’єкти нерухомості, у яких окремі частини, призначені для житлових або інших цілей (приміщення), перебувають у власності окремих осіб, а інші частини (спільне майно) перебувають у їх спільній частковій власності. При цьому слід розуміти, що кондомініум — це не тільки майно. Це насамперед об’єднання власників (або співвласників) з метою спільного володіння та управління нерухомістю.

Житлові кондомініуми зазвичай є багатоквартирними будинками, де житлові одиниці (квартири) є власністю окремих мешканців, а зовнішня частина будівлі, дах, коридори, сходи, пральні, а також системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, ліфти і т. ін. перебувають у спільній власності. Інколи, окремі одиниці виглядають як будинки для однієї сім'ї, а двори (сади), зовнішня частина будівель, а також будь-які об'єкти для відпочинку (такі як басейн, боулінг, тенісний корт чи баскетбольний майданчик) перебувають у спільній власності та утримуються об'єднанням власників.