Походження терміну: на ім'я одного з основних персонажів серії фільмів про "Гаррі Поттера" (спочатку, звичайно, книг) Герміони Грейнджер.
У чому суть: це яскравий приклад того, як мілленіали винайшли давно відоме поняття. Оскільки синдром Герміони – це по суті вже давно відомий синдром відмінниці та синдром рятівниці, лише яскравіше переназваний на ім'я відомого персонажа.
Суть зводиться до того, що Герміона – надто правильна. Вона багатьма сприймається як занудна зубрилка, яка все і завжди намагається зробити правильно. Вона повернута на навчанні, постійно розумнічає, лізе з допомогою навіть там, де її про це не просять, сприймаючи чужі проблеми як свою особисту відповідальність, через що часом не може нормально спілкуватися з оточуючими. Геріміона стресує, якщо не може досягти найкращого результату. Успіхи у навчанні для Герміони Грейнджер мають не просто цінність, а надцінність.
Для Герміони успіхи у навчанні – не просто показник того, як вона вивчила предмет. На цьому ґрунтується її самооцінка. Їй необхідно отримувати вищі оцінки, схвалення викладачів і щоразу доводити, що в навчанні вона найкраща. Їй треба досягти ідеалу, а потім – переплюнути його. Герміону вибиває з колії можливість неуспіху. Перед іспитами вона божеволіє від стресу, в очікуванні результатів постійно панікує.
Загалом, в особі Герміони ми спостерігаємо сформований "синдром відмінниці". Та сама ваша однокласниця, яка розплакалася через отриману за контрольну четвірку з мінусом – класична «герміона».
Синдром відмінниці - це постійна напруга нервів, панічний страх невдачі, перевтоми через величезний обсяг роботи і, як наслідок, постійне невдоволення собою. Тому що, по-перше, завжди знайдеться хтось краще (бути найкращим у всьому неможливо). А по-друге, ідеал як був недосяжний, так і залишається.
Є ще один наслідок - нестерпність у спілкуванні. Самооцінка людини із синдромом відмінниці нестійка, тому потребує постійного підтвердження. За рахунок вихваляння, демонстрації своїх знань та успіхів чи зневажливого ставлення до успіхів інших. Герміона, до речі, це в собі переборола, і наприкінці першої книги заявляє, що дружба для неї важливіша за успіхи у навчанні.
