Чорний лебідь

Поняття «чорний лебідь» стало знаковим у нинішній час. 

Популярність до цього терміну прийшла після того, як у 2007 році вийшла книга ліванського вченого та філософа Насіма Талеба «Чорний лебідь. Під знаком непередбачуваності» яка стала світовим бестселером.

«Чорний лебідь» — це несподівана подія, яку важко передбачити та яка змінює історію чи життя окремої людини.

Вона здається випадковою, але такою насправді не є. І якщо розглядати причини її появи ретроспективно, виявляється що вона цілком закономірна. І коли «чорний лебідь» вже прилетів, це цілком можна пояснити. Али заднім числом.

Чому прилітають «чорні лебеді»?

Якщо говорити з точки зору гносеології, то неспроможність наукових прогнозів пов'язана з обмеженістю моделей — будь-яка модель виявляється набагато простішою за дуже складну соціальну реальність і тому тут багато чого не враховується. 

Крім того, в соціальних прогнозах майбутнє оцінюється на підставі подій, що вже відбулися, продовжуючи минулі тренди розвитку — а це неправильно, оскільки досліджувані системи швидко і якісно змінюються.

А якщо говорити з точки зору онтології, то «чорні лебеді» в самій природі соціальних систем і з'являються завдяки складній хаотичній динаміці. 

Це ті самі непередбачуваності, біфуркації, катастрофи та кризи, які з виникають у будь-якій нелінійній системі при досягненні нею певного рівня складності.

А оскільки соціальні системи продовжують постійно ускладнюватися, то варто чекати на приліт нових «чорних лебедів».

Кулугури

КУЛУГУРИ це старообрядці, які після розколу московської церкви в 17 столітті живуть на території різних регіонів РФ та колишньої Російської Імперії.

 

Старообрядники називали ніконіан «кацапами», а ніконіани старообрядників (розкольників) — «кулугурами» (слово тюркського походження, буквально — «покидьок»). 

 

"Мать Анна Семеновна, хотя и была из старообрядческой кулугурской семьи, а православные праздники отмечала как и все" —  Семенов В. Н., Семенов Н. Н. «Саратов мещанский».

Кацапи

Каца́пи (араб. قَصَّاب (ḳaṣṣāb) — м'ясник) — зневажлива розмовна назва росіян, яку вживають українці та поляки; російська назва деяких російських субетнічних груп; презирлива назва галицьких московофілів (русофілів), яку використовували народовці.

Кацапи — це не просто народ. Це ментальний вірус, що паразитує на всьому, чого торкається: українська культура, білоруська мова, грузинські землі, бурятські життя. Вони всотують усе, перетравлюють — і зригують чергову «скрєпу». Вони не створюють — лише руйнують. Бо так навчив батіг і Золота орда.

КАЦАП, а, ч., розм. Зневажлива назва росіянина. Ярмарок аж кипів.., цокотять перекупки, божаться цигани, лаються кацапи (Вовчок, VI, 1956, 294); Прийшли кацапи обідати, посміялися з неї, хоч вона того й не пойняла. (Мирний, І, 1954, 67). 

Комплекс Наполеона

Комплекс Наполеона - набір психологічних особливостей, який приписується людям невеликого зросту. Характеризується надмірно агресивною манерою поведінки, що, ймовірно, є компенсацією нестачі росту. Відомий також як синдром Наполеона та синдром коротуна.

"Комплекс Наполеона" або "Синдром коротуна" - набір психологічних якостей, який прийнято приписувати низькорослим чоловікам. Йдеться про зарозумілу, владну, агресивну манеру поведінки, яка покликана компенсувати почуття неповноцінності через занадто низький зріст.

Психологи з'ясували, що існує взаємозв'язок між ростом чоловіка і тим, наскільки виражені у його характері риси так званої «темної тріади» психологічних якостей — психопатії, нарцисизму та макіавеллізму:

•  Психопатія характеризується егоїзмом, імпульсивністю, безсердечністю та схильністю до асоціальної поведінки.
•  Нарцисизм - відсутністю емпатії, самозакоханістю, егоцентризмом, зарозумілістю і зарозумілістю.
•  А макіавелізм — цинізмом, брехливістю, схильністю маніпулювати та експлуатувати інших людей у ​​власних інтересах.

З'ясувалося, що низькорослі представники обох статей, які хотіли б бути вищими, набирають порівняно високі бали за всіма трьома якостями «темної тріади». Однак у чоловіків низького зросту, на відміну від жінок, особливо виражені у характері нарцисичні риси.

Камео

Камео — епізодична роль у фільмі, зіграна відомим актором, спортсменом, політиком. 

Камео — епізодична роль відомої людини в кіно, театральній виставі, теле-або радіопередачі. Саме слово утворене як калька з англійського cameo. Прикметник cameo перекладається як «мініатюрний», а іменник «камея» означає античну прикрасу, вирізану у формі барельєфу на дорогоцінному камені або на морській раковині. У мистецтві «міні-роль» персонажа, що легко впізнається, «прикрашає» художній твір.

У кіно термін «камео» узвичаїв голлівудський продюсер Майкл Тодд. У свій фільм «Навколо світу за 80 днів» 1956 року для більшої касовості він запросив відомого співака Френка Сінатру, коміка німого кіно Бастера Кітона, актрису Марлен Дітріх та багатьох інших зірок, які з'являлися лише у невеликих епізодах.

У кінематографі вирізняють кілька видів камео. Наприклад режисерське камео, коли режисер знімається у власному фільмі. Одним із перших такий прийом використав Альфред Хічкок: у фільмі «Житель» 1927 року він з'явився на сім секунд, а всього знявся у 37 своїх картинах.

Ка́мео (англ. cameo — мініатюрний, епізодичний, від фр. camée) — у широкому розумінні поява у фільмі якоїсь знаменитості, спеціально запрошеної запрошеної продюсером або режисером. Обов'язкова умова — знаменитість з'являється на екрані дуже ненадовго, іноді навіть як статист; часто (хоча й не завжди) її присутність взагалі не зазначена в головних титрах.

Камео (від англ. cameo, від старофранцузького camaieu - каме́я) — епізодична роль (у кіно, в театральній постановці, теле-або радіопередачі, відеогрі і т. д.), виконана відомою людиною і часто не вказана в титрах.

Девіація

Девіація соціальна — широкий спектр відхилень поведінки особистості
від традиційних у даному суспільстві нормативів поведінки.

Соціа́льна девіа́ція, девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) (лат. deviatio, від лат. devio — відхиляюсь) — поведінка особистості, яка не відповідає загальному стандарту. 

Девіа́ція (від лат. de viа, de viatio — збочення з правильної дороги) — відхилення від сформованих у певному суспільстві (соціальній групі) норм і очікувань.

Девіація (від лат. deviation – відхилення) – це система дій і вчинків людини, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Девіація – або девіантна поведінка – це така соціальна поведінка індивідів, яка характеризується відхиленням від прийнятих у певному суспільстві соціальних норм.

Девіація — це відхилення від прийнятих у суспільстві норм, починаючи від незначних і завершуючи найбільш суттєвими та серйозними, що загрожують життєдіяльності окремих груп, суспільству загалом.

Девіація (відхилення) - це поведінка, що не відповідає певній сукупності норм, прийнятих в даній групі або суспільстві.

Мережевість

Мережевість – риса інформаційного суспільства. 

Завдяки глобалізації та масифікації виникає можливість і усвідомлюється необхідність бути включеним у якомога більшу кількість інформаційних потоків та комунікаційних процесів, аби мати більше можливостей для реалізації своїх особистих, професійних, соціальних планів та задач. «Я», ставши жителем «глобального села», у величезному натовпі шукає спільників, найближчих однодумців. Фактично такий світ можна бачити як відкрите, динамічно структуроване та диференційоване поле, тобто мережу, особливу комунікаційну систему та організаційну форму, що легко перебудовується та розростається.

Мережевий тип організації – досить адаптивний і гнучкий, тобто здатен тримати баланс у світі, що постійно змінюється. Мережевість породжує та підтримує комунікаційні процеси на горизонтальному рівні, де відсутня традиційна соціальна ієрархічність, субординація та контроль, а також виникають нові форми стратифікації та реалізації себе. Мережа стає потужним джерелом влади та наділяє кожного її члена потенціалом усієї мережі. Для локальних медіа це означає необхідність шукати ті мережі та вузли, які будуть посилювати її позиції та ресурси.

Мережевість потенціює глобальність, глобальність розвиває мережевість, а масовізованість є умовою і наслідком обох цих тенденцій.

Мережевість пов’язується ще з однією рисою інформаційного суспільства – диджиталізацію (цифровізацією).