Індоктринація

Індоктринацію можна охарактеризувати як «процес повторення ідеї чи переконання, допоки реципієнт не прийме їх без критики чи запитань». Індоктринація тісно повʼязана з освітою, оскільки репресивні режими часто розглядають її як інструмент для індоктринації. Наприклад Рада ООН з прав людини так кваліфікує ідеологічне навчання дітей у медресе Пакистану та Афганістану для подальшого залучення до воєнних дій.

Особлива небезпечність індоктринації саме для дітей полягає в тому, що, діти «досить швидко демонструють лояльність і їх легко індоктринувати, оскільки вони мають менше попередньо сформованих концепцій і переконань, які вербувальникам потрібно було б спростувати або змінити». Більше того, індоктриновані або навіть народжені в екстремістському середовищі діти будуть “лояльними охоронцями” і “чистими носіями” конкретної ідеології для майбутніх поколінь. Це є особливо релевантним в контексті окупації Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей, бо теперішні школярі не бачили іншої освіти ніж та, яку зараз впроваджують окупаційні адміністрації, від самого дитинства навчаючи дітлахів російському патріотизму. Тому існує ризик того, що з них теж можуть вирости ідеальні провідники російської ідеології, подолання якої стане додатковим викликом під час реінтеграції деокупованих територій.
______

indoctrination - the process of repeating an idea or belief to someone until they accept it without criticism or question:

• religious/political/ideological indoctrination
• The lasting effect of indoctrination should not be exaggerated.

 

Мадагаскарський план

План «Мадагаскар» (Madagaskarplan) — план, що розроблявся в Третьому рейху (на продовження Угандійського плану Великобританії) щодо переселення євреїв з Європи на острів Мадагаскар.

Вперше про переселення європейських євреїв на Мадагаскар заговорив у 1885 році Пауль де Лагард. У 1920-ті роки його пропозицію обговорював такий діяч, як Арнольд Ліз. Перемир'я з Францією влітку 1940 року відкрило німцям можливість вимагати у переможеної держави предоставлення Мадагаскару для переселення євреїв на цей острів. 

Читайте по темі: Франко-польский Мадагаскарский план 1935-39 гг. и другие проекты переселения европейских евреев

Сіндром Хауса

Походження терміну: на ім'я головного героя серіалу "Доктор Хаус" Грегорі Хауса.

Доктор Хаус – сучасне перекладення персонажа Шерлока Холмса, геніального детектива, але при цьому соціопату, який не вміє будувати стосунки з людьми і не розуміє, як працюють соціальні зв'язки. Ще одним яскравим втіленням цього ж типу є Шелдон Купер з «Теорії Великого вибуху».

У чому суть: зустрічається спрощене розуміння цього синдрому як людини, яка в будь-якій, навіть необов'язковій для цієї ситуації, «ріже правду-матку» і висловлює людям всю правду в очі, якою б неприємною чи навіть недоречною вона не була.

Синдром Герміони

Походження терміну: на ім'я одного з основних персонажів серії фільмів про "Гаррі Поттера" (спочатку, звичайно, книг) Герміони Грейнджер.  

У чому суть: це яскравий приклад того, як мілленіали винайшли давно відоме поняття. Оскільки синдром Герміони – це по суті вже давно відомий синдром відмінниці та синдром рятівниці, лише яскравіше переназваний на ім'я відомого персонажа.  

Суть зводиться до того, що Герміона – надто правильна. Вона багатьма сприймається як занудна зубрилка, яка все і завжди намагається зробити правильно. Вона повернута на навчанні, постійно розумнічає, лізе з допомогою навіть там, де її про це не просять, сприймаючи чужі проблеми як свою особисту відповідальність, через що часом не може нормально спілкуватися з оточуючими. Геріміона стресує, якщо не може досягти найкращого результату. Успіхи у навчанні для Герміони Грейнджер мають не просто цінність, а надцінність.

«Случай Портного» (Жалоба Портного)

Жалоба Портного (варианты перевода «Случай Портного», «Синдром Портного», «Болезнь Портного»; англ. Portnoy's Complaint) — роман американского писателя Филипа Рота. Был опубликован в 1969 году. 

Главный герой романа «Жалобы Портного» — 33-летний американский еврей Александр Портной. Весь нарратив произведения является ретроспективным описанием жизни Портного, начиная с младенчества, которое он излагает своему психоаналитику. Также он постоянно жалуется на еврейские традиции и предубеждения.

В романе приводится самосозерцательная оценка еврейского невроза. Главный герой романа Александр Портной заявляет:

«Разве мог бы появиться психоанализ без евреев? Любое чертово мучение у нас, евреев, оказывается хуже, чем у всех остальных. Вы думаете, что я ненавижу сам себя? Гмм! Только попробуйте узнать, сколько обид у меня было на самом деле. Еврейство. Вся эта бессмысленная ерунда вокруг Рош-Хашаны. Почему евреи любят это сказочное дерьмо? Моя мать. Только дайте мне отдохнуть от ее постоянного: «Почему ты не станешь доктором, не женишься и не подаришь мне внуков?» Мой отец. Кастрированный и раболепный».

Кондомініум

Кондомініум — форма власності, за якою об'єкт/комплекс нерухомості юридично поділено на окремі частини, які призначені для житлових або інших потреб і є власністю окремих власників, та решту частин, які перебувають у спільній власності. Термін «кондомініум» для позначення форми власності на житлову нерухомість в основному поширений в англомовних країнах, проте схожі чи аналогічні механізми під різними назвами функціонують в багатьох країнах світу.

Кондомініум зазвичай визначають як єдиний комплекс нерухомого майна, що включає земельну ділянку у встановлених межах і розташований на ній житловий будинок, інші об’єкти нерухомості, у яких окремі частини, призначені для житлових або інших цілей (приміщення), перебувають у власності окремих осіб, а інші частини (спільне майно) перебувають у їх спільній частковій власності. При цьому слід розуміти, що кондомініум — це не тільки майно. Це насамперед об’єднання власників (або співвласників) з метою спільного володіння та управління нерухомістю.

Житлові кондомініуми зазвичай є багатоквартирними будинками, де житлові одиниці (квартири) є власністю окремих мешканців, а зовнішня частина будівлі, дах, коридори, сходи, пральні, а також системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, ліфти і т. ін. перебувають у спільній власності. Інколи, окремі одиниці виглядають як будинки для однієї сім'ї, а двори (сади), зовнішня частина будівель, а також будь-які об'єкти для відпочинку (такі як басейн, боулінг, тенісний корт чи баскетбольний майданчик) перебувають у спільній власності та утримуються об'єднанням власників.

АФЕКТИВНІ ДІТИ

АФЕКТИВНІ ДІТИ (англ. affective children) — діти, у яких через постійне незадоволення будь-яких істотних для них потреб виникають і стають досить стійкими важкі емоційні переживання і пов'язані з ними форми поведінки (див. фрустрація).

Характеристика афективних дітей залежить від змісту незадоволеної потреби та її співвідношення з іншими потребами дитини та всією її особистістю.

1. Одні діти, намагаючись зберегти звичну самооцінку, відкидають неуспіх, що спіткав їх: причину його виникнення вони приписують не залежним від них обставинам, звинувачуючи при цьому оточуючих, і не тільки не знижують, але можуть навіть підвищувати свій рівень домагань. У таких дітей спостерігаються прояви бравади, зарозумілості, фрондування, агресивна поведінка, надмірне прагнення самоствердження, негативізму.

2. Інші діти, навпаки, прагнуть досягти успіху з допомогою постановки легших, свідомо досяжних їм цілей. Ці діти характеризуються невпевненістю у собі, страхом розчарування у своїх можливостях. Вони відрізняються підвищеною уразливістю, підозрілістю, вразливістю тощо.

Тривале збереження афективних переживань та афективних форм поведінки призводить до того, що останні закріплюються та стають відносно стійкими рисами характеру. Правильне з педагогічної точки зору дозвіл внутрішнього конфлікту передбачає приведення у відповідність самооцінки дитини та рівня домагань дитини з її реальними здібностями. Досвід педагогічної роботи з афективними дітьми показує, що й педагогічне втручання здійснено своєчасно, воно попереджає розвиток в дітей віком афективних форм поведінки. В іншому випадку навіть зняття афективних переживань не знищує форм поведінки, що закріпилися, і потрібна тривала робота з перевиховання дітей.

Див. АФЕКТ НЕАДЕКВАТНОСТІ