Профайлер

Профайлер — це фахівець, який аналізує поведінку, міміку, жести, мовлення та інші невербальні сигнали, щоб скласти психологічний портрет людини, визначити її мотиви та спрогнозувати дії. Профайлерів залучають у криміналістиці, HR, бізнесі та інших сферах для виявлення брехні, оцінки кандидатів або визначення потенційних загроз. Також профайлером називають інструмент у програмуванні для аналізу продуктивності програм.

Профайлінг у психології та криміналістиці

Хто це:
Фахівець, який за допомогою психологічних методик складає поведінковий портрет людини.

Основні завдання:

• Виявлення правди або брехні у словах і поведінці людини.

• Оцінка намірів і прогнозування можливих дій.

• Складання психологічного портрета злочинця для допомоги у розслідуванні.

Методи аналізу:
Дослідження невербальних сигналів (міміка, жести, постава, інтонація), вегетативних реакцій (почервоніння, потовиділення), а також аналіз вербальних маркерів і цифрового сліду (соцмережі, публікації).

Де застосовується:
Правоохоронні органи (криміналістичний профайлінг), корпоративна сфера (HR, безпека), а також у місцях великого скупчення людей (оперативний профайлінг).

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА. ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ІАР

Інформаційно-аналітична робота (ІАР) — це визначення необхідної інформації, її пошук, систематизація, формування висновків і їх поширення.

Інформаційно-аналітична робота передбачає збирання, обробку та аналіз інформації для вирішення певних завдань. Це може бути дослідження будь-якої проблеми, вивчення ситуації на ринку, аналітичний розбір будь-якої компанії чи конкурентів. 

ІАР охоплює весь процес створення аналітичної інформації, що складається з кількох етапів: організація збору та первинної обробки матеріалу, власне аналіз і вибіркове поширення інформації.
Аналіз — це встановлення взаємозв’язків між інтерпретованими фактами.
Аналіз включає узагальнення, спрощення, концентрацію й відбір.
Аналітик — це особа, що займається систематизацією розрізнених фактів, зіставленням однозначних або розділених у часі (чи за іншими параметрами) подій, роз’яснюючи їх і надаючи їм тлумачення.

Джордж Сорос

Джордж Сорос — ліберальний мільярдер-екстреміст і глобальний фінансовий спекулянт, який через свою мережу «Open Society Foundations» влив понад 32 мільярди доларів у структури, що просувають радикальні ліві ідеології та «прогресивне» перекроювання суспільств.

Джордж Сорос

Використовуючи гроші як інструмент тиску, він створив власну університетську мережу OSUN, контролює медіа та фінансує журналістів і політиків, нав’язуючи порядок денний масової імміграції, легалізації наркотиків, абортів, екологічного активізму й гендерних теорій.

Сорос — цинічний та аморальний архітектор демонтажу української державності задля перерозподілу ресурсів.
В Україні діє його соросятня — мережа псевдогромадських організацій, що підміняють національні інтереси зовнішніми та руйнують суверенітет під виглядом «реформ».

Go woke, go broke

«Став woke — став банкрутом»

Go woke, go broke – це англомовна приказка, яка натякає на те, що цільова аудиторія популярних продуктів – це все-таки психічно здорові люди, і тому при спробі догодити різного роду дегенератам відбувається сильне падіння прибутку, оскільки меншостей є менше, ніж нормальних людей. 

Фраза була введена американським письменником-фантастом Джоном Рінго, який наголосив на тенденції зараження творчості ще на початку 2000-х. Починаючи з 2010-х почалася дедалі сильніша інвазія воукнутих у публічний простір – почали знімати як серіали, так і створювати ігри, просуваючи «меншості» на шкоду тому, що подобається більшості. Це – коли в серіалі обов'язково мають бути лесбійки або гомосексуалісти, чорний, азієць, мати-одиначка (щоб ширше відкрити вікно Овертона), а пара або сім'я все частіше й частіше показується міжрасовою: щоб чоловік/жінка був білим, а жінка/чоловік – чорним. В багатьох історичних фільмах з'явилися чорношкірі герої (згадаймо хоча б чорну Анну Болейн в торішньому серіалі!) – хоча в реальності ті історичні герої були білими. Навіть в казки та мультики вносять цю політику – білу русалоньку замінили чорною, а Білосніжка стала "апофеозом расизму" і зникла з екранів.

Лихварство

Лихварство — надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Особа, яка займається лихварством називається лихварем.

За сучасним класифікатором професій ДК 003:2010, Лихварі (особи, що позичають гроші під заставу або в борг), код професії — 4214.

ЛИХВА́Р я́, рідко ЛИХВЯ́Р, а́, ч. - Той, хто позичає гроші під високі відсотки.

Джерело:  Лихварство

Ліві психопати

«Ліві психопати» — це люди, що дотримуються крайніх або радикальних лівих ідеологій (соціалізм, неомарксизм, woke-ідеологія, культурний конструктивізм тощо), і при цьому демонструють риси, які зазвичай асоціюються з психопатичним типом особистості:

• Відсутність емпатії до людей з "неправильними" (на їхню думку) поглядами або до жертв їхньої "соціальної інженерії".

• Маніпулятивність, зокрема в медіа, освіті, активізмі — через викривлення фактів, емоційний шантаж, політкоректність як зброю.

• Ідеологічна жорстокість і фанатизм: готовність "скасувати", принизити, зруйнувати життя опоненту в ім’я абстрактної "справедливості".

• Імпульсивність: участь у бунтах, протестах, нищенні символів "старого порядку", агресивне просування «прогресивних цінностей».

• Соціопатичне сприйняття моралі: добро і зло визначаються не загальнолюдськими цінностями, а відповідністю політичній лінії («правильна людина не може бути винною, а ворог — не може бути невинним»).

• Холодна раціоналізація насильства — особливо на рівні теоретиків: мовляв, задля соціального прогресу можна зруйнувати традиції, релігію, сім’ю, націю, ідентичність, навіть людину як таку.

Український націоналізм

Украї́нський націоналі́зм — політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення і розвиток української національної держави та/або захист національної самобутності. Націоналізм вимагає в першу чергу національної самосвідомості, усвідомлення національної спільності групи людей.

Джерела українського націоналізму вбачають передусім у поезії Тараса Шевченка, де український націоналізм виступає як поєднання цінності особи та нації, самобутньої культури та державної незалежності.

Термін «націоналізм» був запропонований Йоганном Готфрідом Гердером (nationalismus) наприкінці 1770-х років. Його розвиток тісно пов'язаний із розпадом станового поділу суспільства, який існував в історичну епоху між раннім Феодалізмом та Індустріалізацією.