Технократія (від грецьк. techne — мистецтво, ремесло, майстерність і kratos — влада, англ. technocracy) — це влада технічних фахівців (технократів), а також ідейнотеоретичне обґрунтування цієї влади, тип політичного режиму, в якому технократи мають домінуюче положення.
Фактично ідеологічні засади технократів прості: вони вважають, що прогрес суспільств, цивілізації загалом дедалі більшою мірою ускладнює суспільне життя, а головне — владу утримують надто вузькі групи спеціалістів.
Про величезне, а то й домінуюче значення в житті суспільства, людей технічних знань, фахівців стверджував ще А. СенСімон, а згодом, в епоху індустріалізації М. Вебер, Д. Гелбейт, Д. Белл, У. Ростоу, О. Тоффлер та багато інших вчених.
Об’єктивно розвиток суспільств щодалі більше потребує професіоналів, професіоналівуправлінців, дієвішого викорис тання новітніх досягнень сучасної науки і техніки. Мало того, управління суспільством, державним апаратом поступово
переходить до професіоналівполітиків, бюрократів, високо кваліфікованих спеціалістів. Однак за всієї об’єктивності абсолютно ідеалізувати цей процес вважати, що колись може статися так, що держава повністю стане аполітичною інституцією, навряд чи варто. Державименеджери поки що можуть бути скоріше об’єктом фантастів, а не реальністю.
Навпаки, суспільна практика демонструє широке проникнення в технічну сферу соціологів, політиків, політологів, психологів, соціальних психологів, екологів та ін.
