Этот психологический эффект, по сути, облегчает жизнь. Потому что напоминает — люди замечают наши ошибки гораздо реже, чем нам кажется.
"Эффект прожектора" подтвердила команда психологов, которая попросила студентов целый день носить футболку со смешной надписью, а затем оценить, сколько людей свернули на нее надпись. Кроме того, исследователи опросили других студентов, не одевавших футболку. Оказалось, что забавные надписи заметили вдвое меньше окружающих, чем считали испытуемые.
Этот психологический эффект описали социальные психологи Бибба Латане и Джона Дарли. Они провели опыт работы над студентами. На глазах молодежи было инсценировано избиение их однокурсника. Когда участник эксперимента считал, что он единственный свидетель, то в 85% случаев бросался на помощь. Когда рядом был еще один человек — спасать однокурсника бросались 65% студентов. А вот когда участник эксперимента понимал, что рядом есть еще четыре свидетеля, то помогал в 31% случаев.
Этот эффект показывает, что, когда нужна помощь, лучше обратиться к конкретному человеку, а не к толпе.
Этот эффект носит имя героя произведения Овидия — скульптора Пигмалиона, настолько полюбившего одну из своих работ, что она ожила. Психолог Роберт Розенталь провел интересный эксперимент – в начале учебного года он провел тестирование на уровень IQ среди учащихся младших классов. А потом поделился с учителями списком учеников, которые показали самые высокие результаты. Правда, фамилии он выбрал случайно, не считаясь с настоящим уровнем интеллекта детей. В конце года, при повторном тестировании, именно эти учащиеся показали лучшие результаты.
После дополнительных тестов выяснилось, что учителя подсознательно выделяли этих детей и уделяли им больше внимания. Почему так произошло? Ожидания учителей к "особой" группе были выше и, как результат, создали новую реальность.
Розенталь назвал это самовоплощающимся пророчеством — человек бессознательно помогает осуществиться тому, во что верит, о чем говорит и думает.
Масова свідомість — один з видів суспільної свідомості, найреальніша форма її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей (“масі”, “масам”)
В “ідеалі” масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об’єктивно це неможливо і не буває, а тому йдеться про масову свідомість як збіг (поєднання або перехрещення) основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і ма
лих) груп суспільства.
Масова свідомість має специфічні ознаки. Це якості, що від повідають певній масі людей у конкретний час. Іншими слова ми, у масовій свідомості сконцентровані знання, уявлення, цінності, норми, які поділяє певна сукупність індивідів. Вони
формуються у процесі спілкування, спільного сприйняття соціальнополітичної інформації, визначення ставлення до неї.
Референтні групи — це групи, з якими людина ідентифікує себе, вважаючи їх певним еталоном, взірцем поведінки, критерієм діяльності. З такою групою людина порівнює власні вчинки, дії, статус, свідомість, смаки тощо. За великим рахунком референтна група орієнтує людину на конкретний шлях соціалізації, вибір відповідних життєвих альтернатив. Люди завжди намагаються належати, увійти в референтну групу, позаяк саме за її допомогою вони оптимально самореалізуються, самовдосконалюються.
Неформальні групи — це групи, де відносини, контакти між людьми регулюються взаємними симпатіями, певними нормами, що склалися стихійно, або нормами неофіційних інститутів (дружба).
Під малою групою розуміють нечисленну спільноту людей, які перебувають у найбезпосереднішому психологічному контакті
Технократія (від грецьк. techne — мистецтво, ремесло, майстерність і kratos — влада, англ. technocracy) — це влада технічних фахівців (технократів), а також ідейнотеоретичне обґрунтування цієї влади, тип політичного режиму, в якому технократи мають домінуюче положення.
Фактично ідеологічні засади технократів прості: вони вважають, що прогрес суспільств, цивілізації загалом дедалі більшою мірою ускладнює суспільне життя, а головне — владу утримують надто вузькі групи спеціалістів.
Про величезне, а то й домінуюче значення в житті суспільства, людей технічних знань, фахівців стверджував ще А. СенСімон, а згодом, в епоху індустріалізації М. Вебер, Д. Гелбейт, Д. Белл, У. Ростоу, О. Тоффлер та багато інших вчених.
Об’єктивно розвиток суспільств щодалі більше потребує професіоналів, професіоналівуправлінців, дієвішого викорис тання новітніх досягнень сучасної науки і техніки. Мало того, управління суспільством, державним апаратом поступово
переходить до професіоналівполітиків, бюрократів, високо кваліфікованих спеціалістів. Однак за всієї об’єктивності абсолютно ідеалізувати цей процес вважати, що колись може статися так, що держава повністю стане аполітичною інституцією, навряд чи варто. Державименеджери поки що можуть бути скоріше об’єктом фантастів, а не реальністю.
Навпаки, суспільна практика демонструє широке проникнення в технічну сферу соціологів, політиків, політологів, психологів, соціальних психологів, екологів та ін.
Административное противоречие — нужно совершенствовать систему, но вы не можете или не имеете на это права. Например: вы не можете потратить бюджет, нет времени на создание проекта или вам не хватает персонала. АП касается административных и организационных аспектов выполнения проекта.
Административное противоречие появляется при попытке исполнителя проекта улучшить систему. Но у него может отсутствовать доступ к ресурсам или быть недостаточно знаний для формирования грамотного подхода. Эта проблема разрешается посредством получения дополнительной информации, поиском необходимых ресурсов или принятием соответствующих административных решений.
Административное противоречие — это противоречие между потребностью и возможностью её удовлетворения. Оно возникает, когда в процессе разработки или внедрения нового решения сталкиваются интересы различных групп, подразделений или управленческих структур, что создаёт препятствия для реализации проекта.
Административное противоречие возникает, когда необходимо что-то сделать, но неизвестно каким способом. Это противоречие между потребностью и возможностью ее удовлетворения. Оно часто задается руководителем или заказчиком и выражается в виде нежелательного эффекта (НЭ) - который нужно исправить и формулируется в виде: "Надо выполнить то-то, а как неизвестно", "Какой-то параметр системы плохой, нужно его улучшить", "Нужно устранить такой-то недостаток, но не известно, как", "Имеется брак в производстве изделий, а причина его не известна".
В связи с тем, что такое противоречие, как правило, формулируется руководством (администрацией) оно и называется административным противоречием.
Таким образом, административное противоречие выражается в виде нежелательного эффекта - что-то плохо, или необходимо создать что-то новое неизвестно каким образом.
