Каца́пи (араб. قَصَّاب (ḳaṣṣāb) — м'ясник) — зневажлива розмовна назва росіян, яку вживають українці та поляки; російська назва деяких російських субетнічних груп; презирлива назва галицьких московофілів (русофілів), яку використовували народовці.
Кацапи — це не просто народ. Це ментальний вірус, що паразитує на всьому, чого торкається: українська культура, білоруська мова, грузинські землі, бурятські життя. Вони всотують усе, перетравлюють — і зригують чергову «скрєпу». Вони не створюють — лише руйнують. Бо так навчив батіг і Золота орда.
КАЦАП, а, ч., розм. Зневажлива назва росіянина. Ярмарок аж кипів.., цокотять перекупки, божаться цигани, лаються кацапи (Вовчок, VI, 1956, 294); Прийшли кацапи обідати, посміялися з неї, хоч вона того й не пойняла. (Мирний, І, 1954, 67).
Кацап (іменник, істота, чоловічий рід) — це не національність. Це роль. Це стан свідомості, яка обирає рабство, брехню та шапку-вушанку замість гідності, правди й свободи.
 |
| Кацап |
Додаткові значення:
Слово «кацап» має кілька версій походження.
-
Тюркська версія: у тюркських мовах (зокрема татарській) слово «касап» означає м’ясник, кат, живодер. Згодом воно трансформувалося у «кацап» — ідеально описуючи московита-ката з ножем, що прийшов різати, палити, ґвалтувати.
-
Фольклорна версія: українці, спостерігаючи за бородатими московитами, порівнювали їх із цапами. А коли ті намагалися наблизити українців до своєї "русскої" моделі, їх почали називати «кацапами» — «цапоподібними».
Тобто однією з версій походження слова "кацап" вважається утворення від слова «цап», що перекладається як «козел» з української мови. Виникнення цього висловлювання могло бути пов'язане із традицією у кацапів носити бороди, схожі на бороду козла. -
Народна мудрість: ще в XIX столітті Павло Чубинський записав народну приказку: «Бог сотворив цапа, а чорт — кацапа». Із цим не посперечаєшся.
 |
| Десять заповідей молодим дівчатам. Заповідь сьома: Ніколи не кохай кацапа (Василь Гулак, 1918). |
Походження терміну «кацап»
Витоки слова "кацап" відносить до датованої 1303 роком рукописної збірки середньовічних робіт і текстів, присвячених половецькій мові – «Codex Cumanicus». Там слово casap означає «м’ясник», «живодер». До речі, саме в цій збірці вперше зафіксовано й слово cosac у значенні «варта», «чота».
У значенні «м’ясник» це слово досі присутнє в азербайджанській (qəssab), турецькій (kasap), туркменській (gassap), арабській (qisab) та інших тюркських мовах. Ба більше, у цих мовах історично вживалося воно і в сталих виразах, що означають «люта людина», «деспот», «шахрай» тощо.
Академік Дмитро Яворницький:
«Слово “кацап” має тюркське походження та перекладається як “м'ясник”, “живодер”. У тюркських мовах це слово означає “люта людина”, “деспот”, “кат”, “злодій”.»
За версією, запропонованою академіком Д. Яворницьким слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab), що означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу».
Дослідники відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» і т. д. "Треба знати, що слово «кацап» вже віддавна знане в мовах багатьох
східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат»,
«деспот», «злодій»
(Що значить слово «кацап»? // Життя і
знання.— 1933.— Ч. 10.— С. 301.)
Ірина Фаріон, відома українська мовознавиця, аналізувала походження терміна «кацап», зокрема, звертаючи увагу на його тюркські корені. Вона зазначала, що слово «кацап» може походити від тюркського «касап», що означає «м'ясник» або «живодер». Це підкреслює агресивну та деструктивну сутність московитів, які в історичному контексті асоціюються з насильством і жорстокістю.
Також Фаріон акцентувала на тому, що термін «кацап» відображає не лише етнічну приналежність, але й певний ментальний стан, характерний для носіїв імперського мислення, байдужості до правди та справедливості. Вона підкреслювала, що це слово стало символом протистояння української ідентичності російській агресії та культурному впливу.
Таким чином, Ірина Фаріон розглядала термін «кацап» як багатошарове поняття, що поєднує в собі історичні, мовні та культурні аспекти, і слугує маркером відмінності між українською та російською ідентичностями.
Історія
Московитський народ здобув славу м’ясників-живодерів у 1552 році – за результатами завойовницького походу, здійсненого Іваном Грозним. Після майже 1,5 місяця облоги Казані, столиці однойменного ханства, татарам (жителям Казані – столиці сучасного Татарстану, що досі перебуває під російською окупацією) пообіцяли, якщо вони здадуть московитам місто без бою, їм усім збережуть життя. Однак, коли татари віддали зброю і відчинили ворота, війська Івана Грозного винищили майже всіх мешканців міста.
Розправа над жителями Казані була такою жорстокою, що її досі називають Голокостом татарського народу. Нащадки Чингісхана були настільки ошелешені звірствами армії Івана Грозного, що нарекли цих нелюдів «касапами», вмістивши в сенс цього слова все найогидніше, що було притаманне людині – ґвалтівник, живодер, мародер, окупант…
◆ ◆ ◆
«Кацап» в українській мові
Вживається в розмовній українській мові з XVIII століття для позначення осіб московитського походження. Словник Б. Грінченка так тлумачить цей, і похідні від нього етноніми:
Існують також різні похідні від слова «кацап». Так, Московію принизливо можуть називати «Кацапією», «Кацапетівкою», «Кацапурією», «Кацапляндією» або «Кацапстаном.
«Кацап» у російській мові
У російській мові слово кацап широко вживалося як образливе прізвисько сторонами церковного розколу. У деяких селах, населених різними за вірою росіянами, старообрядники називали ніконіан «кацапами», а ніконіани старообрядників — «кулугурами» (слово тюркського походження, буквально — «покидьок»); зокрема В. І. Даль приводить форму «коцап» як тульську і курську назву розкольників. Окрім того, «кацапи» — самоназва жителів низки населених пунктів у Тербунському районі Липецької області, Реп'євського району Воронезької області.
Таким чином не виключено, що слово кацап безпосередньо потрапило в українську мову з самої Росії як образливе прізвисько однієї із сторін російського церковного розколу, і тут асоціювалося з росіянами взагалі. До середини XX ст. в деяких українських містах «кацапами» називали саме старообрядників. У такому ж значенні слово «kasap» поширене в деяких частинах Молдови.
Приклади вживання в літературі
«Кляті кацапи, …, їдять щі навіть з тарганами», — Микола Гоголь (рос. в оригіналі).
«Та кидайте ви й оту „кацапщину“, та краще їдьте на Гетьманщину», — Микола Гоголь (рос. в оригіналі).
«Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них, несамовитих харцизяк!» — Яків Кухаренко (лист до Т.Шевченка)[22].
«Іван Грозний представляли італьянці по-італійськи… поводитись по-кацапськи вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа», — Леся Українка, (лист до сестри О. П. Косач).
«Вибачайте, батечку, що найшлося, те і посилаю, а „Ганнусю“ сьогодня нашвидку скомпонував, та і сам не знаю, чи до ладу, чи ні. Подивіться ви на неї гарненько та й скажіть щиру правду, як побачите, що вона вже дуже безецна * (бо вона мені так здається), то не давайте й друкувать. Нехай іде відкіль взялася. Ще посилаю вам кацапські вірші своєї роботи», — Тарас Шевченко (листи до Г. Ф. Квітки-Основ'яненка).
«Переписав оце свою „Слепую“ та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо», — Тарас Шевченко (лист до Я. Г. Кухаренка).
«Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате?» — Тарас Шевченко (лист до Я. Г. Кухаренка).
«Товаришам-москвинам це не дуже-то припало до сподоби, бо, мовляв: „Так скоро й всю Росію рознесуть“. Наші ж земляки теж, захопившись своїм відродженням, нахвалялися на „кацапів“ і цим тільки загострювали міжтовариські відносини». Клим Поліщук у творі «У нетрях Латвії», 1917.
Завів кацап християнина,
Зарізати хоче.
Зав'язав йому назад руки,
Ніж широкий точить.
А кацапчук семиліток: Мало не брикає:
Кругом скаче коло тата: Та все промовляє:
«Да полна уж тачать батька!..
Будєт с нєго, будєт!..
Режь же, батька! то-то любо:
Как трепаться будєт!»
(Степан Руданський)
Приклади вживання:
- «Проклятые кацапы едят щи даже с тараканами» — Микола Гоголь.
- «Бросьте в самом деле „кацапию“, да поезжайте в Гетьманщину». — Микола Гоголь.
- «Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них.» — Яків Кухаренко, лист до Т.Шевченка
- "Шел хохол нагадил на пол, шел кацап и в зубы хап" — російський народний фольклор.
Добірка українських народних прислів’їв та приказок, що відображають ставлення до москалів (кацапів) у фольклорі.
Про брехливість та підступність
-
«Москаль тоді правду скаже, як чорт молитися стане.»
-
«В ньому стільки віри, як у москалеві правди.»
Про небезпеку та хитрість
-
«З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.»
-
«Од чорта отхристишся, а від москаля не відмолешся.»
-
«Тату, лізе чорт у хату! — Дарма, аби не москаль.»
«Москаль ликом чваниться й кожному під ніс з ним пхається.»
Про жорстокість та паразитизм
-
«Де москаль, там і погибель.»
Про дурість та самовпевненість
-
«В московита на грош амуніції, а на десять — амбіції.»
-
«Москаль дорогу знає, та ще питається.»
«Москаль тоді красти перестане, як чорт молитись Богу стане.»
Інші влучні вислови
-
«Коли чорт та москаль що вкрали, то поминай, як звали.»
-
«Хоч убий москаля, то він зуби вискаля.»
«Москаль ликом в’язаний, у ликах ходить, та й всіх у ликах водить.»
Ці прислів’я та приказки відображають глибоку народну мудрість і досвід, накопичений поколіннями українців у взаєминах з московитами. Вони слугують своєрідними застереженнями та характеристиками, що передаються з вуст в уста.
Читайте також:
