Ревізіонізм Голокосту — історична концепція, в рамках якої не визнається офіційна версія про геноцид німцями невизначеної кількості європейських євреїв під час Другої Світової війни.
Загальна інформація
Ревізіонізм Голокосту спирається на історичні, етнографічні та технічні дослідження. Він вплинув на трансформацію офіційної версії про Голокост і продовжує впливати на неї. Дослідницька діяльність ревізіоністів Голокосту спрямована на приведення історії Другої світової війни у відповідність до реальних фактів.
Ревізіонізм Голокосту почав розвиватись невдовзі після закінчення Другої Світової війни. Він випливає з аналізу таких положень офіційної версії Голокосту, які дослідниками-ревізіоністами визнаються необґрунтованими. Ревізіонізм атакує офіційну версію про Голокост у двох напрямках: загальної доказової бази Голокосту та безпосереднього знищення євреїв у відведених для цього, згідно з офіційною версією, місцях.
До неспроможних аргументів загальних доказів ревізіоністи відносять відсутність документальних доказів Голокосту та грубі помилки у підрахунку балансу єврейського населення Європи розробниками офіційної версії. У питанні безпосереднього знищення євреїв критично оцінюються:
- технічна придатність концентраційних таборів (насамперед Освенциму) для завдань масового знищення,
- недостовірність та суперечливість показань свідків - т.з. «дивом виживших» в'язнів
- документальні свідоцтва.
Прихильники офіційної версії Голокосту та ревізіоністи не визнають один одного як представники науки. Перші називають других «заперечниками Голокосту». Вони звинувачують одне одного у ідеологічних передумовах досліджень. Ухвалене в багатьох країнах Європи кримінальне переслідування за ревізіонізм Голокосту обмежує свободу історичного дослідження істориків-ревізіоністів.
