Бобулізм

“Бобулізм” — новий політичний термін
Бобулізм — це нелегальна політтехнологія, суть котрої у створенні штучної конкуренції на виборах шляхом долучення псевдо-кандидатів, або “бобулів”, котрі служать певним цілям своїх наймачів. Бобулів ставлять в опозицію до своїх найманців і вони імітують конкурентне середовище, крім того, зазвичай дискредитують інших опозиціонерів, котрих електорат починає з ними утотожнювати. Не зважаючи на подібне звучання, не слід плутати бобулізм із популізмом. У популістів кандидати реальні, обіцянки — нереальні. В бобулістів лише кандидати нереальні, а обіцянки — рендомні, тобто випадково видані ротами бобулів на різних ток-шоу, котрі навперегін їх запрошують.

Бобулізм стартував недавно і невдовзі набере солідних обертів. Усе почалося з Вакарчука, котрий нам усім, ніби нормальним, подобається, котрий розумний і талановитий, такий справжній і прозахідний, якби не дружина із таким… (То її справжнє прізвище, чи псевдо? Бо аж не віриться, що таке може бути). У Стенфорді у Фукуями вчився, ну все так складається. Фукуяма, правда, трохи поспішив тішитися і перехвалив демократію, котра стала під загрозою навіть на теренах сонячної Каліфорнії. Але нічого. Біда в тому, що всі почали підозрювати, що Славко не такий вже може й опозиціонер до діючго Президента! От Скрябін вже докритикувався, а той живе собі під світлом “фонарів”, не тужить. Халепа, що робити? Треба показати, що він таки класний. Ось, порівняйте: Винник. Це ж безсмаччя, приторність і не прозахідність. Або Зеленський: єврей (ну скільки можна), антиукраїнські закиди, російська мова. Не спрацювало… і в бій пустили важку артилерію. Відкопали, відшкрябали, “полірнули” — круто! Ще й писок відкриває, дурниці ляпає, ну хіба можна знайти кращого бобула, аніж самого прототипа цього терміну, Іво Бобула?

Олег Завадський