Хайп

Слово «хайп» - це неологізм, який прийшов в українську мову з англійської. З англійської іменник «hype» буквально перекладається як «нав'язлива реклама; галас, ажіотаж». Існує співзвучне дієслово, яке означає «розкрутити; роздути». (В українській мові, до речі, похідне дієслово теж є, але, зрозуміло, представлене воне в більш звичному для носіїв мови вигляді: «хайпити».)

«Основний метод роботи американських медіа - це hype. Спочатку це слово використовувалося в Сполучених Штатах в 20-х рр. для позначення дози наркотиків. Це було скорочення від "hypodermic needle", "голка для підшкірного впорскування"» - написано в книзі американського медіиазнавця Дугласа Рашкоффа.

Дехто вживає слово «хайп», в сенсі «вчиняти галас; тусити», дехто в значенні «движ», «движуха».

Ефект Мандели - Фальшива пам'ять

Ефект Мандели (англ. Mandela effect)  — психологічний ефект, який полягає в збігу у кількох людей спогадів, що суперечать реальним фактам. Таким чином, це феномен, пов'язаний з хибною колективної пам'яттю.

Нельсон Мандела помер 5 грудня 2013 року через наслідки респіраторної інфекції. Смерть першого президента Південної Африки та одна з головних символів боротьби проти апартеїду відбулася в його домі після тривалої хвороби в дев'яносто п'ятнадцятирічному віці, відповідно до повідомлень засобів масової інформації.

Однак існує велика кількість людей, котрі були здивовані цим фактом, зазначивши, що вони пам'ятають, що президент Південно-Африканської Республіки  помер у в'язниці у 1980-х роках, і навіть заявляють, що пам'ятають сцени його похорону. Це не окремий випадок, але в інших випадках спостерігається подібне явище, в якому деякі люди пам'ятають речі, які в принципі не відбувалися. Хоча існує безліч подібних випадків до смерті південноафриканського лідера, це явище це називається ефектом Мандели.

Ефект Мандели лежить в основі викривлення пам'яті, яке призводить до того, що ми пам'ятаємо події, які ніколи не відбувалися

Цей ефект описується як явище, коли на основі дефіциту пам'яті мозок схильний вдаватися до правдоподібних пояснень (аж до переконання себе в тому, що не відповідає дійсності), щоб не залишати запитань або незавершених справ у поясненні тієї чи іншої події.

 

Іноді, дивлячись телевізор, ми дивуємося: невже хтось повірить у цю нісенітницю? На жаль, вірять.

Практично будь-яка вигадка знаходить якусь частину аудиторії, яка некритично сприймає все, що їй навіюється.

Але, насправді, ситуація ще гірша: виявляється, людська пам'ять влаштована таким чином, що в неї може бути внесена спотворена інформація навіть про те, що людина знає сама особисто і вона буде нездатна відрізнити вигадане від реальної події. Ось витяг із статті Creating False Memories («Імплантація фальшивої пам'яті»):

«Многие люди представляют себе человеческую память как эдакий архив с аккуратно расставленными папками с грифом «хранить вечно», единственная проблема в котором — это найти нужную папку, но и она, если потребуется, решается специальными методиками, гипнозом и тому подобными вещами. Это, мягко говоря, не совсем так.