Синдром самозванця

Синдром самозванця (англ. Impostor (imposter) syndrome) — психологічне явище (синдром), за якого людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям та зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — ошуканці і не заслуговують на успіх, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, створивши образ розумнішої та компетентнішої людини, ніж є насправді.

Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — це психологічний феномен, при якому особа потерпає від масової невпевненості у власних здібностях, досягненнях та успіхах і не здатна інтерналізувати свої особисті успіхи. Незважаючи на очевидні докази своїх здібностей, люди з цим синдромом переконані, що вони підробили свій успіх і не заслужили його. Досягнення, які інші вважають успіхом, люди з цим синдромом пояснюють везінням, збігом обставин або переоцінкою власних здібностей з боку навколишніх. У деяких з цих людей невпевненість у собі настільки виражена, що вони вважають себе самозванцями і живуть у постійному страху, що інші можуть помітити їхню уявну відсутність здібностей і викрити їх як самозванців

 

Синдром сироти

Синдром психологічного сирітства, комплекс сироти - комплексне явище, що полягає в психологічній відчуженості людини від батьків, відсутності з ними взаємної прихильності, і включає всі негативні, психопатологічні наслідки даного відчуження.

Комплекс сироти (жертви), він же комплекс неповноцінності, поразницька, мозахистична особистість, описується також як співзалежність, нестача автономності чи залежність від тяжкого життя. У той час як нормативним є прагнення зменшити страждання, людина з комплексом сироти начебто спеціально їх шукає. Знайомі з дитинства з втратами та недостатнім емоційним відгуком, зі звинуваченням як методом виховання, з проявами насильства та жорстоким поводженням такі люди не вірять, що можуть бути цінними для когось якщо не страждають.

Інерція мислення

Інерція мислення (інертність мислення, психологічна інерція, ментальна ригідність) - протилежність фантазії, уяві, креативності. Полягає в замкнутості мислення на існуючій системі, небажання піти від поточних уявлень і постулатів. Нездатність іти новими шляхами в рішенні задач. Людина орієнтується на вже відомий йому досвід, намагається спроектувати умови вже вирішених завдань на новий питання. Таким чином, можна говорити про шаблонності підходу, мислення в цілому.

Інерція мислення корисна і необхідна в повсякденному житті. Вона звільняє від необхідності вирішувати те, що вже було вирішено.

Одночасно це основна перешкода на шляху відкриття нових речей.

Синдром Стендаля

Синдро́м Стенда́ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові ознаки — прискорене серцебиття, запаморочення, можлива втрата свідомості і навіть галюцинації. З'являються вони в той момент, коли людина знаходиться під впливом творів мистецтва. Саме тому найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, в музеях, на виставках — тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак прояви може спричинити і надмірна краса природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної людини.

Синдром Стендаля або флорентійський синдром - психогенна реакція, що характеризується частим серцебиттям, запамороченням та галюцинаціями, які спричиняє стрес від естетичних переживань. Термін запропонований італійським психіатром Граціеллою Магеріні, але не закріплений у професійній літературі і не включається до наукових класифікацій.

Маніхейство

Маніхе́йство — іранська дуалістична релігія, названа на честь засновника Мані ІІІ ст. Складена з вавилонсько-халдейських, юдейських, християнських, іранських (зороастризм) гностичних уявлень. Поруч із зороастризмом і мітраїзмом було однією з найвпливовіших іранських релігій. 

Маніхейство — мертва дуалістична релігія іранського походження, заснована в третьому столітті нашої ери пророком Мані (бл. 216-274 н.е). Зародилося у Вавилоні (на той час провінція Персії). На розквіті релігія мала послідовників, які проживали від Північної Африки до Китаю .

Теологічно маніхейство є дуалістичною релігією, яка вела постійну боротьбу між силами добра і зла у Всесвіті. Це також еклектична релігія, яка намагалася забезпечити синтез попередніх релігійних вчень. Його засновник Мані стверджував, що є останнім пророком усіх релігій.

Маніхейство мало правдоподібне пояснення причини того, чому зло, яке існує  у світі, є істотним і небезпечним. Таким чином вчення Мані порівнюється з християнським поглядом послідовників Августина, згідно з яким зло не є другорядним. Однак його космічний дуалізм Бога і сатани неприйнятний для будь-якого монотеїста, який вірить в єдиного верховного Бога добра.

Домоволодіння, будинковолодіння

Домоволодіння (будинковолодіння) - володіння будинком.

Домоволодіння - один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю.

Домоволодіння (будинковолодіння) — це житловий будинок з прилеглою, що відведена для нього ділянкою (з елементами рухомого і нерухомого майна), якому присвоєно адресу і єдиний інвентарний номер.

Домоволодіння — будинок, який належить громадянам на праві особистої власності, з приналежними до нього надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Домоволодіння – це термін, який включає наявність у власності ділянки, будинку, споруди. Господарів домоволодінь може бути кілька або один. В нормативних актах зазначено, що будинок – це житловий будинок (його частина), ділянка, а також підсобні, службові, обслуговуючі споруди. Головною ознакою у цьому випадку вважається те, що всі будівлі функціонально взаємопов’язані. Вони розташовуються на одній ділянці. Тому термін «домоволодіння» – це більш широке поняття порівняно з будинком. 

Домоволодіння складається з земельної ділянки, житлового будинку та господарських будівель, прибудов та споруд (комора, стайня тощо). Домоволодіння є приватною власністю. Тому власник може здійснювати з ним різні дії, які не суперечать кодексам та законам.

Домоволодінням вважається один або кілька будинків з приналежними до них будівлями, що є на тій самій земельній ділянці (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 34).

 

Маніпулювання

Спочатку термін «маніпулювання» використовувався відносно мистецтва демонстрування фокусів, гри в карти, до застосовуються відволікаючі прийоми, приховування істинних намірів, створення ілюзій. 

Згодом, коли термін почали вживати стосовно людей, у нього стали вкладати значення «приручити» іншого, «прибрати до рук», намагання перетворити його у слухняне знаряддя, маріонетку. 

Маніпулювання можна характеризувати, як приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлень, установок поведінки, панування над духовним станом людей. 

Маніпуляція відбувається за допомогою навіювання певних стереотипів мислення, формування такої громадської думки, яка є вигідною маніпулятору. Маніпулювання ґрунтується на брехні та обмані. Причому, в основі цієї брехні лежать корисливі інтереси.