Кондомініум

Кондомініум — форма власності, за якою об'єкт/комплекс нерухомості юридично поділено на окремі частини, які призначені для житлових або інших потреб і є власністю окремих власників, та решту частин, які перебувають у спільній власності. Термін «кондомініум» для позначення форми власності на житлову нерухомість в основному поширений в англомовних країнах, проте схожі чи аналогічні механізми під різними назвами функціонують в багатьох країнах світу.

Кондомініум зазвичай визначають як єдиний комплекс нерухомого майна, що включає земельну ділянку у встановлених межах і розташований на ній житловий будинок, інші об’єкти нерухомості, у яких окремі частини, призначені для житлових або інших цілей (приміщення), перебувають у власності окремих осіб, а інші частини (спільне майно) перебувають у їх спільній частковій власності. При цьому слід розуміти, що кондомініум — це не тільки майно. Це насамперед об’єднання власників (або співвласників) у вигляді юридичної особи з метою спільного володіння та управління нерухомістю.

Житлові кондомініуми зазвичай є багатоквартирними будинками, де житлові одиниці (квартири) є власністю окремих мешканців, а зовнішня частина будівлі, дах, коридори, сходи, пральні, а також системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, ліфти і т. ін. перебувають у спільній власності. Інколи, окремі одиниці виглядають як будинки для однієї сім'ї, а двори (сади), зовнішня частина будівель, а також будь-які об'єкти для відпочинку (такі як басейн, боулінг, тенісний корт чи баскетбольний майданчик) перебувають у спільній власності та утримуються об'єднанням власників.

Домоволодіння, будинковолодіння

Домоволодіння (будинковолодіння) - володіння будинком.

Домоволодіння - один або декілька будинків, що є чиєю-небудь власністю.

Домоволодіння (будинковолодіння) — це житловий будинок з прилеглою, що відведена для нього ділянкою (з елементами рухомого і нерухомого майна), якому присвоєно адресу і єдиний інвентарний номер.

Домоволодіння — будинок, який належить громадянам на праві особистої власності, з приналежними до нього надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Домоволодіння – це термін, який включає наявність у власності ділянки, будинку, споруди. Господарів домоволодінь може бути кілька або один. В нормативних актах зазначено, що будинок – це житловий будинок (його частина), ділянка, а також підсобні, службові, обслуговуючі споруди. Головною ознакою у цьому випадку вважається те, що всі будівлі функціонально взаємопов’язані. Вони розташовуються на одній ділянці. Тому термін «домоволодіння» – це більш широке поняття порівняно з будинком. 

Домоволодіння складається з земельної ділянки, житлового будинку та господарських будівель, прибудов та споруд (комора, стайня тощо). Домоволодіння є приватною власністю. Тому власник може здійснювати з ним різні дії, які не суперечать кодексам та законам.

Домоволодінням вважається один або кілька будинків з приналежними до них будівлями, що є на тій самій земельній ділянці (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 34).