Побєдобєсіє

«Побєдобєсіє» або «побідобісся» (рос. «победобесие») — інтернет-мем, узагальнювальна назва гіпертрофованої «переможної» істерії, «культу Перемоги» в путінській Росії. Це вислів російського православного протоієрея Мітрофанова, який зазначив, що «Культ Великої перемоги» — «побєдобєсіє» — спрямований на мілітаризацію свідомості, самовідданість народу ідеї «російського світу», згуртовуванню населення навколо національного лідера. Через влучність вислову, слово почало використовуватися як інтернет-мем.

Українцями та іншими цивілізованими народами «культ великої перемоги» розцінюється як наруга над пам'яттю загиблих у радянсько-німецькій війні та позиціонується як механізм створення сучасної російської агресивної ідентичності, спрямованої на відродження і утримання впливу РФ на пострадянському просторі. Ідеалізація «священної війни» перетворює трагедію на культ.

Міф «Великої Перемоги» продовжує виконувати функцію генератора і ретранслятора імпершовіністських ідеологем, оскільки в російськосвітному дискурсі так звана «Велика Перемога» завершилася тим, що під контролем російських більшовиків опинилася половина Європи, і розпочався сорокарічний період конфронтації між наддержавами (Холодна війна).

Комплекс Наполеона

Комплекс Наполеона - набір психологічних особливостей, який приписується людям невеликого зросту. Характеризується надмірно агресивною манерою поведінки, що, ймовірно, є компенсацією нестачі росту. Відомий також як синдром Наполеона та синдром коротуна.

"Комплекс Наполеона" або "Синдром коротуна" - набір психологічних якостей, який прийнято приписувати низькорослим чоловікам. Йдеться про зарозумілу, владну, агресивну манеру поведінки, яка покликана компенсувати почуття неповноцінності через занадто низький зріст.

Психологи з'ясували, що існує взаємозв'язок між ростом чоловіка і тим, наскільки виражені у його характері риси так званої «темної тріади» психологічних якостей — психопатії, нарцисизму та макіавеллізму:

•  Психопатія характеризується егоїзмом, імпульсивністю, безсердечністю та схильністю до асоціальної поведінки.
•  Нарцисизм - відсутністю емпатії, самозакоханістю, егоцентризмом, зарозумілістю і зарозумілістю.
•  А макіавелізм — цинізмом, брехливістю, схильністю маніпулювати та експлуатувати інших людей у ​​власних інтересах.

З'ясувалося, що низькорослі представники обох статей, які хотіли б бути вищими, набирають порівняно високі бали за всіма трьома якостями «темної тріади». Однак у чоловіків низького зросту, на відміну від жінок, особливо виражені у характері нарцисичні риси.

Синдром Хауса

Походження терміну: на ім'я головного героя серіалу "Доктор Хаус" Грегорі Хауса.

Доктор Хаус – сучасне перекладення персонажа Шерлока Холмса, геніального детектива, але при цьому соціопату, який не вміє будувати стосунки з людьми і не розуміє, як працюють соціальні зв'язки. Ще одним яскравим втіленням цього ж типу є Шелдон Купер з «Теорії Великого вибуху».

У чому суть: зустрічається спрощене розуміння цього синдрому як людини, яка в будь-якій, навіть необов'язковій для цієї ситуації, «ріже правду-матку» і висловлює людям всю правду в очі, якою б неприємною чи навіть недоречною вона не була.

Синдром Герміони

Походження терміну: на ім'я одного з основних персонажів серії фільмів про "Гаррі Поттера" (спочатку, звичайно, книг) Герміони Грейнджер.  

У чому суть: це яскравий приклад того, як мілленіали винайшли давно відоме поняття. Оскільки синдром Герміони – це по суті вже давно відомий синдром відмінниці та синдром рятівниці, лише яскравіше переназваний на ім'я відомого персонажа.  

Суть зводиться до того, що Герміона – надто правильна. Вона багатьма сприймається як занудна зубрилка, яка все і завжди намагається зробити правильно. Вона повернута на навчанні, постійно розумнічає, лізе з допомогою навіть там, де її про це не просять, сприймаючи чужі проблеми як свою особисту відповідальність, через що часом не може нормально спілкуватися з оточуючими. Геріміона стресує, якщо не може досягти найкращого результату. Успіхи у навчанні для Герміони Грейнджер мають не просто цінність, а надцінність.

Деменція

Деменція — це синдром, який впливає на роботу мозку. Основними його симптомами є проблеми з пам’яттю, мисленням, мовленням і виконанням повсякденних завдань. Також у людей з деменцією бувають зміни емоційного стану, сприйняття і поведінки.

Деме́нція (лат. dementia — безумство) — синдром стійкого порушення когнітивних функцій внаслідок органічного ураження мозку.

Деменція — це синдром, що характеризується стійким зниженням пізнавальної діяльності, повною або частковою втратою пам’яті та раніше набутих навичок. У народі носить назву «старечий маразм», проте часом він вражає не лише старих людей.

Деменція — це не конкретне захворювання, а скоріше синдром, викликаний різними порушеннями, що вражають мозок. Найпоширенішою причиною деменції є хвороба Альцгеймера, на яку припадає 60-80% випадків. Інші причини включають судинну деменцію, деменцію з тільцями Леві, лобно-скроневу деменцію та інші менш поширені захворювання.

Деменція може розвиватися у людини роками й навіть десятиліттями до появи перших симптомів.

Прогресування деменції поділяють на три умовні стадії:

• рання (м’яка) стадія;
• середня (помірна) стадія;
• пізня (важка) стадія.

Ці етапи — лише орієнтир, тож такий поділ є доволі умовним. Варто розуміти, що кожна людина індивідуальна, а значить і деменція може мати різні прояви. Це, зокрема, залежить і від тих недуг, які спричинили цей синдром.

Важливим також є те, що деменція — це не лише ментальне порушення. Адже синдром вражає мозок, який відповідає за весь організм: спочатку порушуються когнітивні функції, а розвиток хвороби впливає і на фізичні функції організму.

Синдром відкладеного життя

Синдром відкладеного життя (або невроз відкладеного життя) — це звичка жити “потім”.

Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікування сприятливого часу для щасливого життя.  

Людина думає, що колись у її житті настане ідеальний момент, щоб почати жити так, як вона цього хоче. Варто лише потерпіти та дочекатися його.

Однак така психологічна установка лише відбирає цінний час і не призводить до жодних позитивних результатів. З точки зору психології синдром відкладеного життя – це невротизм, необхідність відмовити собі в чомусь, зберігаючи примарне розуміння, яким має бути майбутнє.

Ефект хамелеона

У психології існує велика різноманітність синдромів і ефектів. Багато з них мають метафору в назві, щоб краще поясніти суть ефекту. Деякі з них - синдром Пітера Пана, синдром Єрусалиму, синдром Отелло, ефект Бен Франкліна, ефект Мандели тощо. 

Серед них можна виділити ефект хамелеона.

Ефект хамелеона - тенденція неусвідомлено наслідувати поведінку людей, з якими ми спілкуємося. 

Вважають, що сенс існування ефекту хамелеона встановити щось схоже на синхронність з іншою людиною, що дозволяє полегшувати спілкування та робити його більш приємним. Крім того, більш емпатичні люди схильні більше наслідувати співрозмовника. З іншого боку, цілком імовірно, що дзеркальні нейрони безпосередньо залучені до цього цікавого явища.

Ефект хамелеона означає, що певним чином всі ми поводимося так, ніби ми є дзеркалом для інших людей. Ми наслідуємо емоції інших, "мавпуємо". Цей ефект також проявляється що ми також імітуємо пози і вирази обличчя, мову, тон, акцент і лексикон співрозмовника.

Синдром самозванця

Синдром самозванця (англ. Impostor (imposter) syndrome) — психологічне явище (синдром), за якого людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям та зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — ошуканці і не заслуговують на успіх, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, створивши образ розумнішої та компетентнішої людини, ніж є насправді.

Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — це психологічний феномен, при якому особа потерпає від масової невпевненості у власних здібностях, досягненнях та успіхах і не здатна інтерналізувати свої особисті успіхи. Незважаючи на очевидні докази своїх здібностей, люди з цим синдромом переконані, що вони підробили свій успіх і не заслужили його. Досягнення, які інші вважають успіхом, люди з цим синдромом пояснюють везінням, збігом обставин або переоцінкою власних здібностей з боку навколишніх. У деяких з цих людей невпевненість у собі настільки виражена, що вони вважають себе самозванцями і живуть у постійному страху, що інші можуть помітити їхню уявну відсутність здібностей і викрити їх як самозванців

 

Синдром сироти

Синдром психологічного сирітства, комплекс сироти - комплексне явище, що полягає в психологічній відчуженості людини від батьків, відсутності з ними взаємної прихильності, і включає всі негативні, психопатологічні наслідки даного відчуження.

Комплекс сироти (жертви), він же комплекс неповноцінності, поразницька, мозахистична особистість, описується також як співзалежність, нестача автономності чи залежність від тяжкого життя. У той час як нормативним є прагнення зменшити страждання, людина з комплексом сироти начебто спеціально їх шукає. Знайомі з дитинства з втратами та недостатнім емоційним відгуком, зі звинуваченням як методом виховання, з проявами насильства та жорстоким поводженням такі люди не вірять, що можуть бути цінними для когось якщо не страждають.

Синдром Стендаля

Синдро́м Стенда́ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові ознаки — прискорене серцебиття, запаморочення, можлива втрата свідомості і навіть галюцинації. З'являються вони в той момент, коли людина знаходиться під впливом творів мистецтва. Саме тому найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, в музеях, на виставках — тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак прояви може спричинити і надмірна краса природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної людини.

Синдром Стендаля або флорентійський синдром - психогенна реакція, що характеризується частим серцебиттям, запамороченням та галюцинаціями, які спричиняє стрес від естетичних переживань. Термін запропонований італійським психіатром Граціеллою Магеріні, але не закріплений у професійній літературі і не включається до наукових класифікацій.

Синдром Ноя (патологічне накопичення тварин)

Синдром Ноя (Noah Syndrome), патологічне накопичення тварин — збирання великої кількості свійських тварин за відсутності достатньої площі для їхнього проживання у квартирі (будинку) і можливості доглядати за ними належним чином — і одночасно при запереченні своєї неспроможності.

Нав'язливе збирання тварин: «кішкобабкінізм» як порушення психіки

Нав'язливе (компульсивне) накопичення тварин (англ. animal hoarding) це патологічний психологічний стан, що характеризується такими ознаками: 

• накопичення тварин у місці свого проживання, 
• неможливість забезпечити їм нормальні умови життя та 
• заперечення факту страждань та неблагополуччя цих тварин.

Патологічне накопичення тварин — Animal Hoarding — збирання великої кількості домашніх тварин за відсутності достатньої площі для їхнього проживання в квартирі (будинку) та можливості доглядати їх належним чином — і одночасно заперечення своєї неспроможності. Патологічне накопичення можна охарактеризувати як симптом психічного розладу, ніж прояв жорстокості стосовно тварин. Збирачі глибоко прив'язані до вихованців, і розлучитися з тваринами для них неймовірно важко. Зазвичай вони не можуть усвідомити, що тварини страждають через те, що не можуть забезпечити належний догляд. Збирачі схильні вірити, що вони забезпечують своїх вихованців достатнім доглядом.

Гибрис-синдром

Гибрис-синдром (hubris syndrome) — описание типичных личностных деформаций, возникающих при длительном удержании власти.

Гибрис-синдром — профессиональная деформация политических лидеров.

Гибрис-синдром — социально-психологическая деформация наделённых властью людей.

В книге «История болезни. Недуги государственных деятелей последнего столетия» Дэвид Оуэн анализирует связь между психическим состоянием мировых лидеров и проводимой ими политикой. Он уверен, что обладание властью порой вызывает профессиональную деформацию личности — гибрис-синдром (Hubris syndrome), слепую, враждебную здравому смыслу самонадеянность.

Слово «гибрис» не является медицинским термином. В самом простом своем значении оно использовалось в Древней Греции применительно к действиям человека, наделенного властью, упивающегося ею и взирающего на всех с оскорбительным высокомерием... Аристотель в «Риторике» обращается к тому аспекту влечения, которое Платон обозначает как гибрис, и утверждает, что удовольствие, доставляемое осуществлением гибриса, состоит в показном проявлении человеком своего превосходства.

Синдром Вышинского

"Мразь". "Падаль". "Проклятая гадина". "Зловонная куча человеческих отбросов". "Взбесившиеся псы капитализма". "Презренная, ничтожная кучка авантюристов". "Оголтелая и беспринципная банда вредителей, диверсантов, шпионов и убийц".

Эти образцы изящной словесности принадлежат легендарному прокурору СССР Андрею Вышинскому.

Во время публичных политических процессов Андрей Януарьевич не жалел оскорблений в адрес подсудимых. Причем поношение репрессируемой большевистской гвардии выглядело особенно пикантно, учитывая биографию самого товарища Вышинского.

Синдром Петрушки

Синдром Ангельмана — обумовлена генетичною аномалією патологія, що характеризується такими ознаками як затримка психічного розвитку, порушення сну, напади, хаотичні рухи (особливо рук), частий сміх або посмішки. Також цю хворобу називають «синдромом Петрушки» або «синдромом щасливої ляльки».

Згідно з результатами багатьох незалежних досліджень, причиною виникнення синдрому Ангельмана може бути мутація в одному з генів.

Синдром названий за ім’ям британського педіатра Гаррі Ангельмана, що вперше описав його в 1965 р в статті «Діти-"маріонетки": Повідомлення про три випадки». Поштовхом до узагальнення — на основі типових клінічних проявів — тих випадків захворювання, які лікар спостерігав у своїй практиці, послужила побачена ним під час відпустки в Італії, в музеї Castelvecchio в Вероні картина Джованні Франческо Карото, на якій був зображений усміхнений хлопчик з малюнком шарнірної ляльки в руці.

Частота народження — від 1: 10 000 до 1: 20 000 живонароджених немовлят.

Синдром студента

Синдром студента (student syndrome) — ситуація, за якої виконання завдання не розпочато (навіть коли пройшла прогнозована раніше дата початку цього завдання), тому що до часу завершення завдання, як може здатися, ще дуже багато часу. Цей феномен названий саме так, тому що така манера поведінки властива багатьом студентам.

Синдром пятницы

Пятница – развратница

Синдром пятницы - отношение к последнему дню рабочей недели как к неофициальному выходному.

В большинстве стран, где принята пятидневная рабочая неделя, пятница — последний рабочий день перед выходными и поэтому рассматривается как повод расслабиться в предвкушении отдыха («пятничный синдром»). В США про пятницу говорят «TGIF» — от «Thank God It’s Friday» («Слава Господу, уже пятница!»).

Синдром професійного вигорання

Синдром професійного вигорання – це синдром емоційного виснаження, деперсоналізації (втрата індивідуальності, відокремленості від інших) і зниження особистих досягнень, що може виникнути у працівників, робота яких пов’язана з людьми. Це реакція на хронічне емоційне напруження з-за роботи з іншими людьми, особливо якщо вони стурбовані або мають проблеми.

Таким чином, синдром професійного вигорання може вважатися одним з видів стресу на роботі. Хоча це має деякі з тих же згубних наслідків що і інші відповідні реакції на стрес, в чому полягає унікальність вигорання, так це в тому, що стрес виникає із-за соціальної взаємодії між працівником і клієнтом.

Синдром бога

Синдром бога, Комплекс бога — непохитне переконання, яке характеризується завищеними відчуттями особистих здібностей, привілеїв або непогрішності. Людина з комплексом бога схильна не визнавати свої помилки або невдачі, навіть за наявності незаперечних доказів. Така людина зазвичай має високий рівень догматичності щодо своїх поглядів — іншими словами, говорить про свої особисті погляди, як про безперечно правильні. Деякі люди з комплексом бога можуть ігнорувати правила і вимоги суспільства, вимагаючи спеціальних привілеїв.

Синдром беспокойных ног

Синдром беспокойных ног (СБН) — состояние, характеризующееся неприятными ощущениями в нижних конечностях (и крайне редко в верхних), которые появляются в покое (чаще в вечернее и ночное время), вынуждают больного совершать облегчающие их движения и часто приводят к нарушению сна.

Синдром белого халата

Синдром «белого халата» или гипертензия «белых халатов» — повышение кровяного давления во время его измерения, реакция человека на врача или на прибор по измерению давления. Также учащается сердцебиение. Этим синдромом страдает 15% населения всего мира.

При суточном мониторинге давление таких людей оказывается существенно ниже, чем в присутствии врача или медсестры. Подъём давления происходит вследствие стресса, возникающего у лиц с «неустойчивой» нервной системой при обращении к врачу.