Нацист

«Нацист» (наці) - це політичне лайливе слово, придумане у двадцяті роки ХХ століття єврейським журналістом і членом СДПН Конрадом Хайденом, щоб очорнити НСДАП і націонал-соціалізм. Ця назва була імітацією прізвиська «соці», яка використовувалася тоді для позначення марксистських соціал-демократів. Потім це слово зробили популярним за кордоном різні євреї та інші підривні елементи – включаючи самого Хайдена, який втік із країни після того, як НСДАП була обрана в уряд. Самі націонал-соціалісти розглядали цей вираз як негативний, і він використовувався майже виключно марксистськими агітаторами. Відповідно до цього слова «нацистська Німеччина» та «нацистський режим» також були введені в обіг після 1933 року єврейськими емігрантами з Німеччини, зокрема в англомовних країнах. Звідти вони проникли в інші мови.

Розпад Росії

Ро́зпад Росі́ї — фактичні процеси (Смутні часи, Розпад Російської імперії, Розпад СРСР), гіпотетичні сценарії і прогнози щодо розпаду Російської Федерації на незалежні держави.

Російська Федерація не моноетнічна і не моноконфесійна держава. Це конгломерат різних народів, етносів з різними конфесійними параметрами. Термін "федерація" в назві цієї країни не відповідає реальному стану речей. Тому можна довго, але не весь час утримувати весь цей конгломерат у монолітному стані,

Росія, як колоніальна імперія, постійно відчуває дезінтеграційні процеси і процес розпаду проходить певні стадії. До них російські дослідники відносять події періодів Смутного часу(1604-1613), розпад Російської імперії (1917-1922), розпаду СРСР (1988 – 1991). Вчені з інших країн, що вивчають процеси розвитку та розпаду Росії, зазначають, що занепад Росії розпочався ще до смутних часів, а мілітаризм, внутрішній терор, зовнішній терор та експансія від тих часів є характеристиками занепаду Росії, але не її величі чи бурхливого розвитку. Багаторазові спроби реформування та модернізації держави не призвели до бажаних результатів - не в останню чергу тому, що центр колоніальної імперії не може знайти вирішення національного питання, як стосовно підкорених народів, так і суто власної російської ідентичності.

Інші колоніальні імперії, подібно до Росії, втрачали колонії, але для них втрата імперії не означала втрати своєї національної держави. Для Росії втрата імперії означає втрату ідентичності та державності.

Процес дезінтеграції імперії продовжується, і навколишній світ повинен підготуватися до найгіршого для Росії сценарію: розпаду держави і її краху. 

Читайте також: 10 економічних, політичних, соціальних та воєнних факторів, які спричинять розпад Росії 

Масова свідомість

Масова свідомість — один з видів суспільної свідомості, найреальніша форма її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей (“масі”, “масам”) 

В “ідеалі” масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об’єктивно це неможливо і не буває, а тому йдеться про масову свідомість як збіг (поєднання або перехрещення) основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і ма
лих) груп суспільства.

Масова свідомість має специфічні ознаки. Це якості, що від повідають певній масі людей у конкретний час. Іншими слова ми, у масовій свідомості сконцентровані знання, уявлення, цінності, норми, які поділяє певна сукупність індивідів. Вони
формуються у процесі спілкування, спільного сприйняття соціальнополітичної інформації, визначення ставлення до неї.

Технократизм, технократія

Технократія (від грецьк. techne — мистецтво, ремесло, майстерність і kratos — влада, англ. technocracy) — це влада технічних фахівців (технократів), а також ідейнотеоретичне обґрунтування цієї влади, тип політичного режиму, в якому технократи мають домінуюче положення.

Фактично ідеологічні засади технократів прості: вони вважають, що прогрес суспільств, цивілізації загалом дедалі більшою мірою ускладнює суспільне життя, а головне — владу утримують надто вузькі групи спеціалістів.

Про величезне, а то й домінуюче значення в житті суспільства, людей технічних знань, фахівців стверджував ще А. СенСімон, а згодом, в епоху індустріалізації М. Вебер, Д. Гелбейт, Д. Белл, У. Ростоу, О. Тоффлер та багато інших вчених.

Об’єктивно розвиток суспільств щодалі більше потребує професіоналів, професіоналівуправлінців, дієвішого викорис тання новітніх досягнень сучасної науки і техніки. Мало того, управління суспільством, державним апаратом поступово
переходить до професіоналівполітиків, бюрократів, високо кваліфікованих спеціалістів. Однак за всієї об’єктивності абсолютно ідеалізувати цей процес вважати, що колись може статися так, що держава повністю стане аполітичною інституцією, навряд чи варто. Державименеджери поки що можуть бути скоріше об’єктом фантастів, а не реальністю.

Навпаки, суспільна практика демонструє широке проникнення в технічну сферу соціологів, політиків, політологів, психологів, соціальних психологів, екологів та ін.

Троцькізм

Троцькізм — політична ідеологія та напрямок марксизму, розроблений російським революціонером Лейбою Троцьким. Троцькізм виник на початку 20 сторіччя, як критика ленінської концепції революції і пролетарської держави. Основу його ідеології і політичної практики складає теорія перманентної (безперервної) революції, сутність якої полягає не в завоюванні пролетаріатом влади і переході до побудови соціалізму в окремій країні, а в постійному поглибленні революційних дій аж до здійснення соціалістичної революції у світовому масштабі.

Колоніалізм

Колоніалі́зм (фр. colonialisme, від лат. colonia — поселення) — політика країни чи групи країн, спрямована на підкорення іншої держави, території або народу за допомогою методів військового, політичного чи економічного примусу. У вузькому значенні політичне, економічне й духовне поневолення слаборозвинутих країн.

 

Політичну основу колоніалізму становило насильницьке позбавлення населення колоній можливостей реалізовувати свої суверенні права, узурповані метрополіями. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією).

 

Це виявляється в:

• політичному пануванні метрополії і, відповідно, домінуванні одного етносу чи нації;
• різному порядку формування і функціонування державних інституцій метрополії та колонії;
• обмеження населення колонії в правах.

Колоніалізм супроводжується економічною експлуатацією, руйнуванням культури корінного населення, нівелюванням етнокультурних і релігійний особливостей, нав'язуванням офіційної метрополітальної культури, формуванням ідеології, що виправдує панування (расизм, месіанство т.п.), що поширює імперські міфи і стереотипи.  

Див. також: Неоколоніалізм

Лібералізм

Лібералізм - (від лат. liberalis - вільний, що стосується свободи, властивий вільній людині) - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод. 

ЛІБЕРАЛІЗМ - досить широкий ідейний, соціальний та політичний рух з певною соціальною базою, системою політичних партій з програмними стратегічними та тактичними настановами Сьогодні не викликає серйозних наукових розбіжностей теза про множину різних епох (традиційний та новий), стадій (ранній і пізній), регіонів (західноєвропейський та східноєвропейський), ідеологій соціальних верств (дворянський, буржуазний) або різних течій (християнський, національний або навіть соціалістичний). політологічній літературі є як мінімум три основні підходи у вивченні лібералізму. Лібералізм як ідеологічний перебіг, представлений у різні періоди різними соціальними силами, але відданими все ж таки до початкових його канонів, по-друге, як соціально-політичний (організаційно-політичний) рух; , процедур та принципів управління, що створюють можливість проводити ліберальну політику на державному рівні у всіх сферах суспільного життя. 

Неолібералізм

Неолібералізм (грец. neos — новий і лат. liberalis — вільний) — сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізації нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатистський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва.

Неоколоніалізм

Неоколоніалізм - система нерівноправних політичних і економічних відносин, нав'язувана імперіалістичними державами колишнім колоніям. Спрямований на збереження імперіалістичної експлуатації та залежності народів цих країн. 

Методи неоколоніалізму: надання економічної «допомоги», обумовленої певними політичними поступками на користь імперіалістів, укладення нерівноправних договорів і угод, підтримка найреакційніших сил, розпалювання міжнаціональної ворожнечі і сепаратизму, організація змов проти патріотичних політиків, втягування молодих незалежних держав у воєнні та економічні блоки під егідою імперіалістичних держав (див. напр. сучасну політику Росії щодо України).
Поряд з цим застосовуються і методи «традиційного» колоніалізму: втручання у внутрішні справи колишніх колоній, прямий військовий тиск, відкрита інтервенція, створення маріонеткових режимів.

Неоконсерватизм

Неоконсерватизм (грец. neos — новий і лат. conservare — зберігати) — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс багатьох провідних країн світу наприкінці XX ст. («рейганоміка», «тетчеризм»).

Індоктринація

Індоктринацію можна охарактеризувати як «процес повторення ідеї чи переконання, допоки реципієнт не прийме їх без критики чи запитань». Індоктринація тісно повʼязана з освітою, оскільки репресивні режими часто розглядають її як інструмент для індоктринації. Наприклад Рада ООН з прав людини так кваліфікує ідеологічне навчання дітей у медресе Пакистану та Афганістану для подальшого залучення до воєнних дій.

Особлива небезпечність індоктринації саме для дітей полягає в тому, що, діти «досить швидко демонструють лояльність і їх легко індоктринувати, оскільки вони мають менше попередньо сформованих концепцій і переконань, які вербувальникам потрібно було б спростувати або змінити». Більше того, індоктриновані або навіть народжені в екстремістському середовищі діти будуть “лояльними охоронцями” і “чистими носіями” конкретної ідеології для майбутніх поколінь. Це є особливо релевантним в контексті окупації Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей, бо теперішні школярі не бачили іншої освіти ніж та, яку зараз впроваджують окупаційні адміністрації, від самого дитинства навчаючи дітлахів російському патріотизму. Тому існує ризик того, що з них теж можуть вирости ідеальні провідники російської ідеології, подолання якої стане додатковим викликом під час реінтеграції деокупованих територій.
______

indoctrination - the process of repeating an idea or belief to someone until they accept it without criticism or question:

• religious/political/ideological indoctrination
• The lasting effect of indoctrination should not be exaggerated.

 

Політичний брендинг

Політичний брендинг – це процес створення та управління образом та іміджем політичного лідера, партії чи ідеології з метою залучення та утримання підтримки виборців. Він ґрунтується на принципах маркетингу та брендингу, що застосовуються в комерційній сфері, але застосовуються у політичному контексті.

Політичний брендинг включає різні стратегії і тактики, спрямовані на формування і підтримку певного образу і ідентичності політичного суб'єкта. Він включає використання символів, слоганів, колірної гами, логотипів та інших візуальних елементів, які допомагають ідентифікувати і відрізняти політичного лідера або партію від інших.

Мета політичного брендингу – створити позитивне враження та довіру у виборців, а також встановити емоційний зв'язок із ними. Це може бути досягнуто шляхом комунікації та взаємодії з виборцями через різні канали, такі як медіа, соціальні мережі, публічні виступи тощо.

Політичний брендинг також включає стратегії з формування та просування певних цінностей, ідей та обіцянок, які допомагають переконати виборців у правильності вибору даного політичного суб'єкта. Він може бути використаний для створення та підтримки лояльності та підтримки виборців, а також для залучення нових прихильників та електорату.

Дивись також:   Особистий бренд

Маніхейство

Маніхе́йство — іранська дуалістична релігія, названа на честь засновника Мані ІІІ ст. Складена з вавилонсько-халдейських, юдейських, християнських, іранських (зороастризм) гностичних уявлень. Поруч із зороастризмом і мітраїзмом було однією з найвпливовіших іранських релігій. 

Маніхейство — мертва дуалістична релігія іранського походження, заснована в третьому столітті нашої ери пророком Мані (бл. 216-274 н.е). Зародилося у Вавилоні (на той час провінція Персії). На розквіті релігія мала послідовників, які проживали від Північної Африки до Китаю .

Теологічно маніхейство є дуалістичною релігією, яка вела постійну боротьбу між силами добра і зла у Всесвіті. Це також еклектична релігія, яка намагалася забезпечити синтез попередніх релігійних вчень. Його засновник Мані стверджував, що є останнім пророком усіх релігій.

Маніхейство мало правдоподібне пояснення причини того, чому зло, яке існує  у світі, є істотним і небезпечним. Таким чином вчення Мані порівнюється з християнським поглядом послідовників Августина, згідно з яким зло не є другорядним. Однак його космічний дуалізм Бога і сатани неприйнятний для будь-якого монотеїста, який вірить в єдиного верховного Бога добра.

Маніпулювання

Спочатку термін «маніпулювання» використовувався відносно мистецтва демонстрування фокусів, гри в карти, до застосовуються відволікаючі прийоми, приховування істинних намірів, створення ілюзій. 

Згодом, коли термін почали вживати стосовно людей, у нього стали вкладати значення «приручити» іншого, «прибрати до рук», намагання перетворити його у слухняне знаряддя, маріонетку. 

Маніпулювання можна характеризувати, як приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлень, установок поведінки, панування над духовним станом людей. 

Маніпуляція відбувається за допомогою навіювання певних стереотипів мислення, формування такої громадської думки, яка є вигідною маніпулятору. Маніпулювання ґрунтується на брехні та обмані. Причому, в основі цієї брехні лежать корисливі інтереси.

П'ята колона

"Увага! П'ята колона чатує!» (плакат республіканців, Іспанія)

П'ята колона – це неформальна організація всередині країни, яка зазвичай фінансується з-за кордону, а діяльність її спрямована на руйнування країни, але замаскована під громадський рух чи політичну партію. Так би мовити, політичні диверсанти.

П'ята колона – фігуральне окреслення таємних прихильників ворога, які провадять диверсійну чи шпигунську діяльність або ж готові до цього; поняття вжите вперше 1936 під час громадянської війни в Іспанії, коли 4 колони армії ген. Ф. Франко атакували Мадрид, а п. к. (його прихильники в місті) мала вчинити диверсію зсередини.

П'ята колона (ісп. quinta columna) — узагальнювальна назва групи осіб, які ведуть відкриту або приховану підривну діяльність усередині іншої групи осіб чи країни у спосіб, вигідний зовнішньому ворогу.

П'ята колона - політичний термін, під яким мається на увазі громадян, які діють в інтересах третіх держав, проти влади своєї країни.

П'ята колона - так називають прихованих прихильників ворога, "чужих серед своїх" шкідників, що затесалися поміж власного народу, які або вже провадять підривну чи шпигунську діяльність, або ж готові по команді за це взятися. "П'ята колона" - це внутрішній ворог, який чинить шкоду країні, в якій живе, – сіє паніку, розповсюджує чутки та дезінформацію, просуває ворожі наративи, шпигує, здійснює диверсії та саботаж.

Управляемый хаос

Технология управляемого хаоса - метод современной международной конкуренции, инструмент в миропроектной борьбе, оружие разрушения субъектности развития стран. 

К концу двадцатого столетия технология «управляемого хаоса» нашла фундаментальный научный базис  (синергетика, теория хаоса, теория катастрофы и др.) и вошла в практику геополитики неоколониализма.  Авангардная роль в разработки этой аморальной технологии принадлежит американскому Институту междисциплинарных исследований Санта-Фе. Среди идеологов технологии «управляемого хаоса»  чаще всего называют Джина Шарпа и  Стивена Манна.

Іноземний агент

Іноземний агент - представник довірителя за кордоном. 

Іноземний агент (також зарубіжний представник) - особа (фізична або юридична), яка, будучи резидентом однієї країни, діє в інтересах іншої, зазвичай при відсутності дипломатичного імунітету. Десятки країн накладають обмеження на діяльність іноземних агентів, як фізичних осіб, так і НКО. 

Іноземний агент – це громадське об’єднання, яке для забезпечення своєї діяльності отримує грошові кошти або майно від іноземних держав, їх державних органів, неурядових організації інших держав, міжнародних неурядових організацій, іноземних громадян, а також бере участь, в тому числі в інтересах іноземних джерел, в політичній діяльності на території України.

Іноземний агент - фізична або юридична особа, яка представляє інтереси (політичні, фінансові, комерційні) довірителя за кордоном. У багатьох країнах так прийнято називати організації або окремих осіб, які займаються внутрішньополітичною діяльністю в інтересах іноземної держави. Політична діяльность - це, зокрема, спостереження за виборами, проведення публічних дискусій і виступів, поширення оцінок прийнятих держорганами рішень і проведеної ними політики, а також проведення та оприлюднення опитувань громадської думки чи інших соціологічних досліджень. Також під політичною діяльністю розуміється організація і проведення політичних акцій і формування громадської думки з метою впливу на прийняття державними органами рішень, спрямованих на зміну проведеної ними державної політики.

Внешнее управление

Внешнее управление — это политическая составляющая зависимого положения страны. Причем это предельное выражение политической зависимости, когда страна лишается субъектности, превращается в инструмент реализации чужих интересов. Зависимое положение, может принимать и другие формы — неравноправные союзнические отношения и прочие.

Глобализация

Глобализация – всемирная экономическая, культурная и политическая интеграция на многонациональной основе, приводящая к созданию целостной глобальной системы. Это обусловливает развитие таких экономических, культурных и политических процессов, которые вследствие их независимости от политики государств и межнациональных сообществ невозможно объяснить с помощью традиционной логики развития отдельных стран. Глобализация производства, например, происходит при интеграции заводов, принадлежащих многонациональным компаниям в различных странах, когда продукция собирается из деталей, изготовляемых по всему миру. Глобализация производства способствует глобализации продукции, поскольку для потребителей привычнее покупать всемирно признанную продукцию, а не ту, что предназначена для национального рынка.

Принцип Тянь Фына

В романе китайского писателя Ло Гуаньчжуна «Троецарствие» описана история мудреца Тянь Фына. Великий Тянь Фын сообщил своему начальнику, своему боссу, что чего-то делать не надо, то есть дал ему правильный совет во избежание каких-то проблем. Однако начальник сделал наоборот и посадил Тянь Фына в тюрьму. И начальник проиграл.

Рано утром к Тянь Фыну пришел тюремщик и сказал: «Тянь Фын, видишь, всё получилось, как ты и сказал. Я думаю, сейчас тебя освободят из тюрьмы и возведут на хозяйскую циновку». 

На что Тянь Фын ответил: «Нет. Ты совершенно не понимаешь ситуацию. Если мой совет оказался правильным, а начальник ему не последовал, меня казнят».