Різноманіття — лівий пропагандистський інструмент

Різноманіття - це лівий ідеологічний і пропагандистський інструмент, яким намагаються видати психічні відхилення, сексуальні збочення, девіації та патології за щось нормальне й навіть корисне для суспільства. Мета - зруйнувати культурні стандарти, традиційні норми, сім’ю, мораль і звичайний відбір за здібностями, щоб просувати свої патології під виглядом «толерантності».

Поняття «Різноманіття» (diversity) у сучасному соціально-політичному вжитку — це не нейтральна біологічна чи культурна різноманітність, а ідеологічна конструкція, яка стала частиною DEI-підходу (Diversity, Equity, Inclusion). Вона передбачає активне просування включення людей за ознаками раси, етносу, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, інвалідності тощо, часто з акцентом на «equity» (результатну рівність), а не на формальну рівність можливостей.

Під риторикою «інклюзії» нерідко відбувається підміна понять: замість обговорення компетентності, професійних якостей чи результатів діяльності увагу навмисно зміщують на ідентичність, походження або належність до певних груп. У такій логіці пріоритет отримує не здатність чи досягнення, а відповідність політичним критеріям «представництва».

Український націоналізм

Украї́нський націоналі́зм — політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення і розвиток української національної держави та/або захист національної самобутності. Націоналізм вимагає в першу чергу національної самосвідомості, усвідомлення національної спільності групи людей.

Джерела українського націоналізму вбачають передусім у поезії Тараса Шевченка, де український націоналізм виступає як поєднання цінності особи та нації, самобутньої культури та державної незалежності.

Термін «націоналізм» був запропонований Йоганном Готфрідом Гердером (nationalismus) наприкінці 1770-х років. Його розвиток тісно пов'язаний із розпадом станового поділу суспільства, який існував в історичну епоху між раннім Феодалізмом та Індустріалізацією.

Технократизм, технократія

Технократія (від грецьк. techne — мистецтво, ремесло, майстерність і kratos — влада, англ. technocracy) — це влада технічних фахівців (технократів), а також ідейнотеоретичне обґрунтування цієї влади, тип політичного режиму, в якому технократи мають домінуюче положення.

Фактично ідеологічні засади технократів прості: вони вважають, що прогрес суспільств, цивілізації загалом дедалі більшою мірою ускладнює суспільне життя, а головне — владу утримують надто вузькі групи спеціалістів.

Про величезне, а то й домінуюче значення в житті суспільства, людей технічних знань, фахівців стверджував ще А. СенСімон, а згодом, в епоху індустріалізації М. Вебер, Д. Гелбейт, Д. Белл, У. Ростоу, О. Тоффлер та багато інших вчених.

Об’єктивно розвиток суспільств щодалі більше потребує професіоналів, професіоналівуправлінців, дієвішого викорис тання новітніх досягнень сучасної науки і техніки. Мало того, управління суспільством, державним апаратом поступово
переходить до професіоналівполітиків, бюрократів, високо кваліфікованих спеціалістів. Однак за всієї об’єктивності абсолютно ідеалізувати цей процес вважати, що колись може статися так, що держава повністю стане аполітичною інституцією, навряд чи варто. Державименеджери поки що можуть бути скоріше об’єктом фантастів, а не реальністю.

Навпаки, суспільна практика демонструє широке проникнення в технічну сферу соціологів, політиків, політологів, психологів, соціальних психологів, екологів та ін.

Троцькізм

Троцькізм — політична ідеологія та напрямок марксизму, розроблений російським революціонером Лейбою Троцьким. Троцькізм виник на початку 20 сторіччя, як критика ленінської концепції революції і пролетарської держави. Основу його ідеології і політичної практики складає теорія перманентної (безперервної) революції, сутність якої полягає не в завоюванні пролетаріатом влади і переході до побудови соціалізму в окремій країні, а в постійному поглибленні революційних дій аж до здійснення соціалістичної революції у світовому масштабі.

Лібералізм

Лібералізм - (від лат. liberalis - вільний, що стосується свободи, властивий вільній людині) - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод. 

ЛІБЕРАЛІЗМ - досить широкий ідейний, соціальний та політичний рух з певною соціальною базою, системою політичних партій з програмними стратегічними та тактичними настановами Сьогодні не викликає серйозних наукових розбіжностей теза про множину різних епох (традиційний та новий), стадій (ранній і пізній), регіонів (західноєвропейський та східноєвропейський), ідеологій соціальних верств (дворянський, буржуазний) або різних течій (християнський, національний або навіть соціалістичний). політологічній літературі є як мінімум три основні підходи у вивченні лібералізму. Лібералізм як ідеологічний перебіг, представлений у різні періоди різними соціальними силами, але відданими все ж таки до початкових його канонів, по-друге, як соціально-політичний (організаційно-політичний) рух; , процедур та принципів управління, що створюють можливість проводити ліберальну політику на державному рівні у всіх сферах суспільного життя. 

Неолібералізм

Неолібералізм (грец. neos — новий і лат. liberalis — вільний) — сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізації нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатистський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва.

Соросизм

1. Соросизм - система неоліберальних поглядів та понять, тип фінансово-економічного і політичного мислення.
2. Соросизм - назва нової ідеології, яка включає в себе неолібералізм з серйозним американо-ковбойським акцентом.
3. Соросизм - проект зміцнення класового панування великого капіталу.
4. Соросизм - система засобів і пропагандистська програма їх підтримки для встановлення панування фінансово-промислових груп в економіці та політиці.
5. Соросизм - прагнення "господарів грошей" послабити народи, щоб легше їх грабувати і легше ними управляти.

Назва походить від прізвища Джорджа Сороса - американського фінансосого спекулянта і трейдера з єврейським корінням.

Соросизм має широке значення та охоплює: 1) ідеологію; 2) спосіб урядування; 3) пакет політичних програм

Соросизм передбачає мінімізацію втручань держави в соціально-економічні процеси.