Кондомініум — форма власності, за якою об'єкт/комплекс нерухомості юридично поділено на окремі частини, які призначені для житлових або інших потреб і є власністю окремих власників, та решту частин, які перебувають у спільній власності. Термін «кондомініум» для позначення форми власності на житлову нерухомість в основному поширений в англомовних країнах, проте схожі чи аналогічні механізми під різними назвами функціонують в багатьох країнах світу.
Кондомініум зазвичай визначають як єдиний
комплекс нерухомого майна, що включає земельну ділянку у встановлених
межах і розташований на ній житловий будинок, інші об’єкти нерухомості, у
яких окремі частини, призначені для житлових або інших цілей
(приміщення), перебувають у власності окремих осіб, а інші частини
(спільне майно) перебувають у їх спільній частковій власності. При цьому
слід розуміти, що кондомініум — це не тільки майно. Це насамперед
об’єднання власників (або співвласників) у вигляді юридичної особи з метою спільного володіння
та управління нерухомістю.
Житлові кондомініуми зазвичай є багатоквартирними будинками, де житлові одиниці (квартири) є власністю окремих мешканців, а зовнішня частина будівлі, дах, коридори, сходи, пральні, а також системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, ліфти і т. ін. перебувають у спільній власності. Інколи, окремі одиниці виглядають як будинки для однієї сім'ї, а двори (сади), зовнішня частина будівель, а також будь-які об'єкти для відпочинку (такі як басейн, боулінг, тенісний корт чи баскетбольний майданчик) перебувають у спільній власності та утримуються об'єднанням власників.
