Жидобільшови́зм (англ. Jewish Bolshevism, нім. jüdischer Bolschewismus, чеськ. Židobolševismus) — ідеологічне кліше, що виникло у білогвардійської еміграції для особливого підкреслення єврейської складової в російському комуністичному русі і який широко використовувала німецька влада та місцеве населення на окупованій території СРСР для позначення політичного устрою Радянського Союзу. Вони стверджували, що ідеї комунізму є справою рук євреїв з метою підкорити світ своїй владі. Підставою для такого твердження стало те, що значна частина теоретиків марксизму, а також лідерів російського більшовизму були за національністю жидами. Уявлення про жидобільшовизм часто поєднувалися з теорією жидомасонської змови. В міжвоєнній Польщі для цього стереотипу використовували термін "жидокомуна".
- Про слово «жид»: В українській мові (як і в польській чи чеській) слово «жид» довгий час було звичайним, нейтральним літературним етнонімом для позначення євреїв. Воно не мало того виключно негативного, образливого забарвлення, яке з'явилося пізніше під адміністративним впливом жидобільшовиків і російської мовної традиції. Його вживали класики літератури та тогочасні державні діячі.
- Про склад більшовицької верхівки: У перші роки після Жовтневого перевороту 1917 року серед лідерів більшовиків, членів ЦК та перших радянських урядів була дуже висока, аномально помітна частка осіб єврейського походження (Лев Троцький, Яків Свердлов, Григорій Зінов'єв, Лев Камєнєв, Мойсей Урицький та інші).